Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій імені Героїв Крут — важливий навчальний заклад. Він готує висококваліфіковані кадри у сфері зв'язку й інших високотехнічних напрямках сучасної військової техніки. Офіцерів-фахівців випускають звідси для армії та всіх інших силових структур України. Однак первісно старі корпуси, які займає цей виш на Печерську, призначалися для зовсім інших цілей. Вони входили до складу однієї з найбільших та найскладніших систем укріплення в Європі — Нової Печерської фортеці.
Розбудова фортеці почалася за наказом імператора Миколи І у 1830 році та фактично складалася з чотирьох частин — Центральної (Микільскої брами, Арсеналу тощо), окремих Васильківського та Госпітального укріплень, а також Цитаделі (на базі Петрівсько-Мазепинської фортеці, що оточувала Києво-Печерську лавру). Всі названі об'єкти мали взаємодіяти як одна система, але у випадку прориву ворогом протистояти нападникам як окремі самостійні укріплення. Елементи фортеці були пов'язані між собою системою брам, стін, земляних валів та ровів. Майже кожен з об'єктів твердині мав подвійне призначення.
Вид комплексу училища з висоти пташиного льоту. 2015 рік
1835 року на домінантній точці рельєфу, яка панувала над Наводницькою долиною, що вела до однойменної переправи, почалося будівництво комплексу. З одного боку це була оборонна будівля, що мала прикривати підхід з боку Наводницької переправи та сполучати Цитадель з Васильківським укріпленням. А з іншого боку, в мирні часи призначалася для підготовки військових кадрів. Це були так звані казарми військових кантоністів — так у першій половині ХІХ століття в Російській імперії називали дітей нижніх чинів, приписаних до військового відомства. Неповнолітніх хлопчиків відривали від сімей, забирали в казарми і виховували з них вірних слуг царю та вітчизні. Інколи у солдати "забривали" навіть дітей, які не досягли 12-річного віку.
У 1838 році завершилися обличкувальні роботи, а ще через рік будівля була готова. У тому ж році подвір'я казарми замостили бруківкою. Паралельно розпочалися роботи із будівництва Наводницької брами, що не збереглася та башти № 4, що й досі стоїть пусткою неподалік від колишніх казарм військових кантоністів. За непідтвердженими даними обидві споруди сполучалися підземними шляхами.
В умовах військового часу казарма кантоністів мала протиставити ворогу 104 гармати та 208 рушниць. Всередині споруди розміщувалися 1835 солдатів під супроводом чотирьох офіцерів. Але, на превелике щастя, ця споруда так і не взяла участь у жодному військовому конфлікті. В середині ХІХ століття було здійснено додаткові роботи в рамках укріплення фортеці, а в одному з крил казарми облаштували церкву.
Нагрудний знак, який отримували офіцери-випускники Київського військового училища
Після смерті Миколи І та деякої лібералізації суспільства училище кантоністів припинило своє існування. В 1865 році за наказом наступного імператора, Олександра ІІ, тут почало діяти Київське піхотне інженерне юнкерське училище. Згодом, наприкінці 1890-х років, його перейменували на Київське піхотне училище. Будівля увійшла до переліку тодішніх київських визначних місць, а її зображення залишилися на старих поштівках.
Із початком Першої світової війни в Києві з'явилося ще декілька військових училищ, тому навчальний заклад на Печерську отримав порядковий № 1. Після смерті великого князя Костянтина Костянтиновича — генерал-інспектора Військових навчальних закладів — училище найменували на його честь, і воно стало називатися 1-м Київським Костянтинівським військовим училищем. Взимку 1918 року його вихованці брали участь у боях із більшовиками під час так званого Січневого повстання, а після програшу частина юнкерів попрямувала на Дон. Більшість з них вступили до білогвардійського руху і загинули під час Кубанських походів. Цікаво, що засновник та очільник Добровольчої армії Антон Денікін був колишнім випускником Київського військового училища.
Дехто з юнкерів залишився в Києві й за часів УНР увійшов до лав створеної на базі колишнього училища української військової школи імені Богдана Хмельницького. Її вихованці брали участь у трагічному бою під Крутами.
Київське вище військове інженерне училище зв'язку імені Калініна. 1969 рік
Після приходу до влади більшовиків у будівлі розташувалися курси військових інженерів, згодом підвищені у статусі до військового училища зв'язку. Надалі військове призначення споруди й профіль навчального закладу не змінювалися аж до 1990-х років. Весь цей час тут дислокувалося Київське вище військове інженерне училище зв'язку імені Калініна.
Рекламна брошура з зображенням будівлі училищу. 1989 рік
У 1990-ті зв'язківців об'єднали з Київським вищим інженерним радіотехнічним училищем протиповітряної оборони імені Покришкіна, яке переїхало на Печерськ з Лук'янівки. Обидва заклади увійшли до складу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, який з 2018 року за наказом Президента України отримав назву на честь Героїв Крут.
Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації імені Героїв Крут
