Києво-Могилянська академія: Ковнірівський корпус

 Ковнірівський або циркульний, корпус — найбільший в комплексі будівель Києво-Могилянської академії. Напівкругла за формою будівля виходить на Контрактову площу і добре помітна з усіх боків. Його історія цікава і частково трагічна. Основою конструкції, поміж інших надбудов, стала понівечена дзвіниця Богоявленського собору Братського монастиря.

 Перша дзвіниця в Братському монастирі являла собою конструкцію з двох звичайних стовпів із поперечною балкою, на якій висіли дзвони. Коли з’явилася дзвіниця, що розташовувалася окремо, сказати складно. Але на плані полковника Ушакова 1695 року вона позначена. Через 60 років будівництво багатоярусної дзвіниці доручили видатному зодчому, кріпаку Києво-Печерської лаври Степану Ковніру. В 1756-1758 роках він спорудив перший ярус, який планувався як головний в’їзд на територію і був наскрізним. Крім того, архітектор спланував навколо монастиря потужну кам’яну стіну. Але кошти на будівництво закінчилися, і другий поверх довелося робити з дерева. Повністю будівлю завершили лише наприкінці XVIII століття. Тоді звели ще два кам’яних поверхи, а у верхній частині встановили годинник. У 1811 році дзвіниця постраждала від великої Подільської пожежі. Після того, як споруду інспектував міський архітектор Андрій Меленський з’ясувалося, що згорів оббитий бляхою дах, сходи між другим і третім поверхом, і від надзвичайної температури частково оплавилися дзвони. Але в цілому стан будівлі було визнано задовільним.

Архітектурний ансамбль дзвіниці з двоповерховими додатковими приміщеннями. 1910-ті роки

 У 1815 році Меленський відбудував дзвіницю в ампірному стилі. Висота будівлі на той момент сягала 62-ох метрів, на ній знаходилося приблизно 10 дзвонів різної величини. Кожної зими, 6 січня через ворота, що в основі дзвіниці виходив хресний хід, що рухався до берега Дніпра для освячення води. Тривалий час це був найпомітніший будинок на Контрактовій площі, її висотна домінанта.

 У 1826 році за проектом Меленського з північного боку дзвіниці прибудували одноповерховий корпус з магазинами, що належали монастирю. Значно пізніше, в 1899 і 1904 роках, їх надбудували другим поверхом і зробили такі ж напівкруглі в плані магазини з південного боку. Таким чином навколо дзвіниці склався архітектурний ансамбль, що в майбутньому став основою для сучасного циркульного корпусу Києво-Могилянської академії. Частину магазинів монастир здавав в оренду, тут знаходилися великі господарські крамниці —  шпалерні, меблеві, дзеркальні та інші.

 У роки Першої світової війни на території монастиря розташовувалися різні структури військового відомства. За радянської влади монастир закрили, а майно націоналізували. Верхні яруси дзвіниці розібрали на будівельні матеріали. Будинки передали державній промисловій арті́лі, а потім військовим. У липні-вересні 1941 року в колишніх монастирських магазинах знаходився штаб Дніпровської військової флотилії. Під час військових дій головним завданням флотилії було перекриття переправ через Дніпро. Після захоплення нацистами Києва флотилія перестала виконувати свою функцію, частина моряків потрапила у полон, та їх розстріляли в Бабиному Яру. У 1965 році на будівлі колишнього штабу відкрили меморіальну дошку.

Напівциркульний корпус до надбудови. 1946 рік

 Після Другої світової війни, в 1947 році, колишні магазини і нижній ярус дзвіниці об’єднали в одну будівлю. Її надбудували ще двома поверхами. Зсередини перпендикулярно фронтальній частині, прибудували прямокутний в плані корпус. Залишки дзвіниці перетворили на центральний вхід до будівлі, прикрашений портиком з шістьма колонами. У 1967 році, після завершення реконструкції, ця будівля стала головним корпусом Київського вищого військово-морського політичного училища. Примітно, що корпус в плані нагадує якір.

 Цей навчальний заклад був єдиним на весь Союз Радянських Соціалістичних Республік вищим військово-морським політичним училищем, що готував політпрацівників для кораблів військово-морського флоту. З огляду на віддаленість Києва від моря, вибір владою місця для специфічного військового вузу здається дивним. Теоретичну підготовку курсанти проходили в столиці УРСР, а практику — на навчальних кораблях, яких в розпорядженні училища було три. У дворі будинку на Контрактовій площі знаходився плац, а на місці зруйнованого в 1930-і роки Богоявленського собору —  житловий будинок.

Циркульний корпус Києво-Могилянської академії. 2016 рік

 В незалежній Україні, після відродження Києво-Могилянської академії на її давній території, моряків почали поступово виселяти. У 1995 році відбувся останній випуск, після чого училище закрили. Сьогодні про нього нагадує лише мозаїчний якір з радянською символікою і цитатами з робіт Леніна на одному з корпусів. Зараз циркульний корпус за внутрішньою нумерацією Києво-Могилянської академії має № 3. В ньому знаходяться факультет природничих наук, кілька кафедр, спортивний зал та різні господарські служби.