Колись на сучасній площі Перемоги гомонів величезний ринок, який кияни називали Єврейським базаром. До середини 1930-х років на його території стояла унікальна Залізна церква Іоанна Златоуста.
Жвава торгівля на Євбазі не вщухала багато десятиліть, аж до середини 1950-х років. А от у 1960 році замість базару та церкви на реорганізованій площі відкрив свої двері новий київський цирк.
Будівля цирку за два тижні до відкриття. 23 жовтня 1960 року
Історія становлення цирку в місті довга та цікава. Своїм корінням вона сягає ще у часи Київської Русі. На склепіннях стародавньої Софії Київської збереглися фрески, що зображують життя та побут князів. Серед інших сюжетів там є й картини з клоунами-скоморохами, які розважали аристократів. Примітно, що у Києві є невеличкий струмок із назвою Скоморох, зараз захований у колектор. За іронією долі сучасний цирк стоїть просто на його колишньому руслі.
Декілька століть міські потішники-скоморохи виступали на ярмарках — у вертепах та балаганах, розважаючи вже простих людей. До створення перших тимчасових цирків доклали руку іноземці. Дерев'яні сцени існували переважно на ринкових площах та в парках, всі вони діяли сезонно. І тільки 1875 року в двоповерховому Домі Бергоньє (зараз його значно перебудовану будівлю займає Національний академічний театр російської драми імені Лісі Українки) на розі вулиць Фундуклеївської та Пушкінської було відкрито перший постійно діючий цирк "Альказар". Його власником був австрієць Ігнатій Соббот, який запрошував на гастролі в місто відомих артистів та музикантів. Однак провінціальний тоді Київ не був готовий до такого розмаху, і цирк швидко припинив діяльність через малі прибутки.
Будівля театру Бергонье, де у середині 1870-х років працював цирк "Альказар". Листівка початку ХХ століття
Лише у 1890-ті міська дума почала розглядати питання про відкриття нового цирку. На той час більшість великих міст України вже мали подібні установи, що працювали стаціонарно. Було оголошено архітектурний конкурс, в якому взяли участь декілька відомих зодчих. Для зведення важливого об'єкту створили спеціальну комісію. Декілька років тривали узгодження, змінювалися замовники, виконавці, проекти та місця. Врешті-решт, у 1903 році став до ладу найбільший на той час в Європі цирк, власником якого був хазяїн приватного кінного цирку Петро Крутіков. Це була двоповерхова, величезна на ті часи споруда в стилі модерн, проект якої створив відомий архітектор Едуард Брадтман. Тут, окрім кінної трупи та знаменитих еквілібристів, артистів, борців, виступали також літератори, під час київських гастролей співав великий оперний співак Федір Шаляпін, а у квітні 1918 року на Всеукраїнському з'їзді хліборобів був обраний гетьманом України Павло Скоропадський. Після встановлення більшовицької влади цирк пропрацював до 1941 року, коли в числі багатьох прилеглих до Хрещатика споруд став жертвою вибухів та пожежі. В перші повоєнні роки замість знищеної красивої будівлі в Києві звели тимчасовий цирк на розі вулиць Червоноармійської (нині Велика Васильківська) і Саксаганського, який працював протягом десяти років.
Будівництво цирку. Грудень 1959 року
Планування нового, капітального цирку почалося у 1950-ті роки. Проект розробив архітектор Валентин Жуков. Талановитий фахівець створив найбільшу на той час купольну споруду у світі. Новий цирк став в два рази вищий за попередній — разом із цокольним він налічував чотири поверхи. Глядацька зала цирку розрахована на майже 2000 чоловік. Це сучасна будівля з тренувальним залом, приміщенням для тварин, просторим фойє та буфетами для відвідувачів. Щоправда, по мірі забудови району площі Перемоги, виявилося, що не вистачає майданчиків для вигулу тварин-артистів.
Афіші гастролей цирку Чехословаччини. Травень 1965 рік
Київський цирк — один із найбільших в Україні й оснащений найсучаснішим обладнанням. Його колектив постійно розвивається, поповнюючись новими талантами. Київська трупа виступає в своєму приміщенні дев'ять місяців на рік, потім артисти їдуть на гастролі, а будівля на площі Перемоги приймає циркових артистів з інших країн та міст. Інколи приміщення надають для непрофільних заходів, наприклад, 1972 року на арені Київського цирку проходив ІІ Всесоюзний конкурс перукарів.
Арена Київського цирку під час проведення ІІ Всесоюзного конкурсу перукарів. Літо 1976 року
