Молодий, проте вже досвідчений фармацевт Адольф-Якоб Марцинчик приїхав з родиною до Києва 1846 року. Тут він орендував збиткову аптеку на Печерську і за кілька років зробив її однією з найкращих у Києві. За тодішніми правилами аптекарі повинні були самі виготовляти ліки на продаж, тож Марцинчик заснував при аптеці "Парову лабораторію". Вона випускала препарати як суто фармацевтичні, а саме порошки й пігулки хімічного походження, так і "галенові" — різноманітні екстракти та настоянки, а також кілька сортів лікувального та косметичного мила. Проте ані популярність закладу, ані благодійна діяльність його власника не завадили петербурзьким бюрократам позбавити провізора права оренди. Тоді 1866 року він відкрив на Хрещатику власну "Університетську аптеку Марцинчика", яка також вважалася взірцевою. Її ексклюзивною "фішкою" були профілактичні лікувальні вина — такі, як "Пепсін-Будо" для покращення травлення чи "Сен-Рафаель" для загального зміцнення організму та здобуття позитивних емоцій.
"Університетська аптека А. Марцинчика" на Хрещатику. Кінець ХІХ століття
1869 року Адольф Марцинчик помер, та його справу продовжили три сини. Найвідомішим з них став Адольф-Едуард, який перебудував батьківську аптеку та вдосконалив виробництво. За кілька років Адольф та його брат Целестин увійшли до числа чотирьох співзасновників фірми "Брати Марцинчики", що спеціалізувалася на фармацевтичній та хімічній торгівлі. Фірма швидко набрала обертів і 1881 року була перейменована на "Южно-Русское общество торговли аптекарскими товарами". Абревіатура цих слів — ЮРОТАТ — невдовзі почала сприйматися як чудернацька назва підприємства.
Реклама "Південно-Російського товариства торгівлі аптекарськими товарами"
ЮРОТАТ за виробничою потужністю та розмахом торгівлі значно випереджав скромну аптеку на Хрещатику. Він продавав хірургічні інструменти, медичне обладнання, мінеральну воду, фотореактиви тощо. Гордістю товариства лишалася першокласна чудово механізована лабораторія на Фундуклеївській вулиці (нині Богдана Хмельницького), де працювало 45 фармацевтів та робітників. Однак міська влада вбачала небезпеку у надмірній концентрації "хімії", тому, коли 1896 року лабораторія згоріла, її розпорядилися відбудувати на новому місці подалі від центру. Саме тут, за нинішньою адресою Саксаганського, 139, постав медичний завод ЮРОТАТу. Його продукція 1897 року здобула срібну медаль на Всеросійській сільськогосподарській та промисловій виставці, що відбувалася у Києві. Одразу по тому ЮРОТАТ збудував навпроти заводу велетенський триповерховий будинок за проектом Олександра Хойнацького.
Будівля ЮРОТАТ. Листівка початку ХХ століття
Будівля виконувала головним чином складську функцію. Під склади були відведені підвал, горище, весь перший поверх, велика частина другого і навіть чотириповерховий флігель. Решту приміщень другого поверху займала контора, а на третьому оселилася родина Марцинчиків. У зовнішньому оздобленні, як і належить неокласичній будівлі, провідну роль відігравала скульптура. Чоловічі статуї обабіч головного входу "тримали" таблички з датами 1881 (рік заснування ЮРОТАТ) і 1899 (рік завершення будівництва). Наріжний фронтон увінчувала постать античного покровителя медицини Меркурія. Ці витвори до нашого часу не дійшли, однак збереглися бюсти уславлених лікарів минулого — Гіппократа та Авіценни, барельєфи на теми історії медицини та зображення сов — символів лікарської справи.
Статуї обабіч головного входу. 1900-ті роки
За радянської влади з 1920-х років будівлю тривалий час використовувало республіканське аптекоуправління, а у дворі працювала фармацевтична фабрика. Обидва заклади були приватизовані та знищені у "лихі дев'яності". Ще кілька років тому на розі містилася аптека "Юротат", названа так на згадку про минуле. Наразі у приміщеннях облаштувався чи не десяток міських та обласних установ. А от завод на протилежному боці вулиці так і лишився медичним заводом, з 1950-х років він має назву "Київмедпрепарат". Після Другої світової війни на ньому почали виробляти пеніцилін, тому навколо підприємства був характерний виробничий сморід; кияни навіть подейкували, що через нього у домогосподарок в усіх сусідніх будинках скисає молоко.
Фасад будівлі з боку вулиці Саксаганського. 1982 рік
Що ж до аптеки Марцинчиків на Хрещатику, то вона у 1930-ті стала відомчою аптекою НКВС, а під час підриву вулиці 1941 року загинула в пожежі разом з усією будівлею. Зараз на тому місці розташована Київська міська рада.
