Шоколадний будиночок

 Незвичайний двоповерховий будинок, що стоїть на розі вулиць Шовковичної та Пилипа Орлика, кияни здавна називають Шоколадним будиночком. Таку назву він отримав за своєрідний колір фасаду. За бажанням власника, його стіни були покриті коричневою штукатуркою, тому всі елементи багатого декору здаються виконаними з фігурного шоколаду.

 Історія садиби, в якій був побудований Шоколадний будиночок, почалася ще в 1830-і роки. Саме тоді замість липового, виноградного та шовковичного садів у результаті масштабного будівництва з’явився район для аристократів, який називається Липками. Першим власником садиби був генерал Петро Костянтинович. Далі господарі землі змінювалися ще кілька разів, аж поки в 1899 році частину ділянки не придбав відомий київський підприємець Семен Могилевцев.

 Достеменно невідомо, кому саме належить проект цього знакового особняка. Більшість дослідників схильні вважати, що тут доклав руку почесний зодчий, академік архітектури Володимир Ніколаєв. Також складно зі стовідсотковою впевненістю стверджувати, що сам власник будинку проживав тут постійно. Був він людиною дуже багатою, мав велику кількість нерухомості та в Києві прославився як щедрий меценат. Сім’ї у Могилевцева не було, і в місті поширилися чутки, що шикарний особняк він збудував для таємних побачень з якоюсь знатною заміжньою персоною. Зовнішній декор, зокрема, кадуцеї —  алегоричні жезли античного бога Меркурія —  покровителя торгівлі, очевидно співвідносяться з підприємницькою діяльністю купця-мільйонера. Всередині будинок був надзвичайно гарний. Анфілада кімнат другого поверху містила зали, оформлені в візантійському, мавританському, російському та французькому стилях, білий зал був оформлений у стилі бароко.

Кадуцеї на фасаді. 2016 рік

 Семен Могилевцев помер в серпні 1917 року саме напередодні революційних подій. Його поховали в Брянську, звідки він був родом. А все його майно згідно із заповітом перейшло до численних племінників. Але їм не вдалося скористатися щедрими дарами дядечка. У шоколадного будиночка була інша доля.

 У 1917-1918 тут оселився відомий правознавець Ігор Кістяківський —  міністр внутрішніх справ Української держави. Після падіння Гетьманату Кістяківський емігрував, і особняк перейшов до нових рук. У 1919 році його зайняв видатний діяч більшовицької партії, голова Раднаркому і нарком закордонних справ УСРР Християн Раковський. Коли влада в Києві змінилася в черговий раз, і ненадовго перейшла до денікінців, будівлю віддали під резиденцію губернатора. Зрозуміло, що постійні зміни тимчасових правителів призвели до повного розгрому найбагатших інтер’єрів. Були відправлені у піч або понівечені дорогі меблі, розграбована шикарна бібліотека книг та журналів з мистецтва, вкрадені або зіпсовані картини.

Сходи на другий поверх. 2016 рік

 Після того як більшовики зайняли стійкі позиції в Києві, особняк передали під житло для вчених Всеукраїнської академії наук, та перепланували. В одній з квартир проживав відомий музеєзнавець, археолог і мистецтвознавець Микола Макаренко. Звідси його відправили в катівні Державного політичного управління (ДПУ), оскільки вчений був єдиним, хто в 1934 році відмовився поставити свій підпис під актом про знесення Михайлівського золотоверхого собору.

 У 1934 році будівлю відібрали у ВУАН та передали на баланс Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВС). Була зроблена реконструкція, якою займався відомий архітектор Павло Альошин. Перед Другою світовою війною і кілька років після її закінчення, тут розташовувалося Всесоюзне товариство культурних зв’язків із закордоном.

Сучасний вигляд будівлі. 2015 рік

 У 1960-1980-і роки в Шоколадному будиночку розташовувався Київський центральний палац одружень. Практично в кожній родині киян збереглася фотографія молодят на центральних сходах в день весілля. Існує, навіть, міська легенда —   всі зареєстровані тут шлюби були міцними та непорушними. А нібито, коли з’явився новий центральний орган реєстрації актів цивільного стану (РАЦС) —   знаменитий "Бермудський трикутник" на проспекті Перемоги, статистика безнадійно зіпсувалася. Звичайно, це одна з численних київських байок.

 За незалежної України особняк відреставрували та передали Міністерству культури. Тепер тут знаходиться філія Київського національного музею російського мистецтва "Творчий центр "Шоколадний будинок".