Особняк Марії Бродської

 Практично в самому кінці Інститутської вулиці, де до неї примикає Кріпосний провулок, стоїть невеликий, дуже витончений особняк. Він перебуває майже в ідеальному стані, оскільки протягом всієї своєї більш ніж сторічної історії утримувався належним чином. Щоправда, під час реставрації 1998 року будівлю оновили, так що нові двері, металопластикові вікна та кондиціонери на фасаді не дуже доречні.

 Характерною особливістю особняка є те, що на червону лінію Інститутської виходить його одноповерхова, фасадна частина, а з двору будинок має два поверхи. Така особливість пояснюється значним перепадом рельєфу. На цій ділянці вулиця Інститутська, що в цілому проходить нагірною, рівнинною частиною Липок, впирається в досить глибоку балку Кловського струмка, що нині протікає у колекторі.

 Історію садиби можна відстежити майже з самого початку ХІХ століття. За довгі роки тут змінилося декілька власників. Серед них були дворянка Грибовська, іноземний громадянин Цитін та інші. У сусідстві розташовувалися садиби Гудим-Левковича, Банацьких, генерала Шаврова, деякий час, до зведення власної будівлі на Володимирській вулиці, відомий пансіон графині Левашової. Садибна забудова цієї частини Інститутської у 1870-ті роки заважала розпланувати вулицю, яка до наших днів так і залишається у вигляді двох провулків — Кріпосного та Виноградного.

 Перш ніж садиба остаточно сформувалася у вигляд, який має сьогодні, вона потрапила до досить гучного скандалу, висвітленого в пресі того часу. А саме, у кримінальній історії відзначився власник ділянки, італійський підданий Вільям Сіоні. Він придбав ділянку в 1873 році і оселився тут з дружиною Луізою Степанівною. Нові хазяї збудували невеликий дерев’яний одноповерховий будинок, який потопав в зелені пишного саду. Здавалося, чого би цим людям ще бажати, адже в них було все для сімейного щастя та спокійного життя. Проте Вільяма Сіоні охопила жага збагачення.

 Він слугував касиром у Київському комерційному банку, котрим керував князь Кудашев. Їхній сучасник, журналіст Олександр Паталєєв, що публікувався в пресі під псевдонімом “Старий грішник”, описав історію наступним чином. Князь, який мало розумівся на банківській справі, практично довів фінансову установу до краху, він потурав фінансовим махінаціям підлеглих і “один лише касир Сіоні на своїх особистих спекуляціях розтратив більше мільйона банківських грошей”. У 1878 році шахраїв притягли до суду, після чого власник садиби на Інститутській, Вільям Сіоні, змінив затишний Липський особняк на “тепле” життя в Іркутській губернії. Врятувати банк від банкрутства частково допоміг відомий підприємець Лазар Бродський. Цікаво, що в історії про садибу це прізвище ще прозвучить.

 Дружина касира-злодія не залишилася жити на Липках, а вирішила переїхати подалі від гріха. Вона продала маєток дружині підполковника Єлізаветі Богородицькій. Зберігся архівний опис дому, в якому на той час було шість кімнат, та садиби, де розташовувалися сад, флігель та приміщення для різноманітних служб — стайня, каретна, сараї.

Вид Інститутської вулиці (тоді вулиці 25-го Жовтня) у бік Кріпосного провулку. 1940 рік

 У 1904 році ділянка на Інститутській отримала нового хазяїна. Її придбав товариш та заступник прокурора Київської судової палати, дійсний статський радник Микола Антонов. Він і замовив будівництво красивої споруди, що збереглася до наших днів. Архітектурний проект виконав відомий зодчий Євген Єрмаков. Багато років він займав посаду єпархіального архітектора Києва і став відомий, в першу чергу, як автор храмів. Але якщо, працюючи для російської православної церкви, храми Єрмаков робив у традиційно “московському” стилі, то для приватного замовника будівлю виконав в стилі “модерн”, який входив тоді у моду. Невеликий особняк вийшов дуже пластичним і чудово вписався у рельєф та довкілля.

Колишній особняк Марії Бродської. 2018 рік

 У 1907 році Микола Антонов був обраний депутатом ІІІ Державної Думи і переїхав жити до Петербургу. А через шість років продав свій особняк на київських Липках Марії Бродській. Вона доводилася двоюрідною сестрою мільйонерам-цукрозаводчикам братам Бродським, а її чоловіком був ще один представник цієї родини — Мойсей Бродський. Він, до речі, володів хутором Софіївка, який і нині існує в Сирецькому лісі у вигляді майже відокремленого від цивілізації поселення. Родині вдалося втримати контроль над липським особняком лише до грудня 1919 року. Більшовики, що прийшли до влади в 1920 році, націоналізували будівлю. В ній розміщувалися різні військові установи і деякий час мешкав комендант Києва. Будинок значно постраждав від пожежі на початку німецької окупації у вересні 1941 року. Повоєнні відновлювальні роботи призвели до зміни внутрішнього планування приміщень і знищенню інтер’єрного декору. В подальшому красивий особняк використовувався як дитячий садок, потім знову був відданий військовим. Сьогодні його власником є приватна комерційна структура.