Укр  /  Рус

Мова:

Латинський квартал

Вулиця Паньківська. 1980-ті роки

Латинський квартал розташувався у периметрі вулиць Льва Толстого, Саксаганського і Володимирської.

 

Латинський квартал - неофіційна назва місцевості, де селилися студенти і викладачі Київського університету святого Володимира (нині імені Тараса Шевченка). Університет було збудовано на початку 1840-х років в місцевості Паньківщина. Тоді це була околиця Києва, забудована малоповерховими будиночками. Точно позначити межі київського Латинського кварталу досить складно. Іноді до нього відносять ще частини вулиць Антоновича, Назарівської і Жилянської. Поступово місцевість забудовувалася прибутковими будинками й там став селитися цвіт інтелігенції. Таким чином місцевість отримала назву Латинський квартал, аналогічно Латинському кварталу в околицях паризької Сорбонни.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися



  • Хто приборкав галасливих студентів Університету св. Володимира?
  • Яким був перший подарунок Києву благодійника Миколи Терещенка?
  • Як більшовики помстилися Михайлу Грушевському?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 У XVI столітті місцевість належала відомому роду Паньковичів, багатих поміщиків, чиї землі розкинулися по обидва боки Дніпра. Від їх прізвища і пішов топонім Паньківщина. Згодом територія надовго перейшла у володіння Софійського монастиря. Після початку будівництва Нової Печерської фортеці Паньківщину став обживати бідний люд, чиї будинки потрапили під знесення для подальшого будівництва фортів. Але по-справжньому місцевість змінилася після побудови тут Університету святого Володимира (нині ім. Тараса Шевченка). Незабаром, після відкриття навчального закладу, поруч проклали нову вулицю, також названу Паньківською, на честь перших землевласників. Вона швидко стала центральною артерією району. Тут спочатку селилася студентська братія і викладачі університету. Поступово вони обжили неабиякий шмат території між навчальним закладом і вуличками, що вели до берегів річки Либідь.

Залишки          дерев'яної          забудови          Паньківщини.          1950-ті          роки

Залишки дерев'яної забудови Паньківщини. 1950-ті роки

 Спробувати уявити забудову старої Паньківщини можна, якщо придивитись до одного з найстаріших житлових будинків на вулиці Саксаганського, 83. Він був побудований в середині ХІХ століття невдовзі після відкриття Університету. Але це не самий характерний приклад, оскільки основну частину старих кварталів складали досить убогі одноповерхові хатки. "Своєкоштним", тобто студентам, які навчались за свій рахунок, по кишені було тільки таке житло. Правда, "казеннокоштні", які здобували освіту, житло, одяг і харчування за рахунок держави, часто були і зовсім жебраками. Більшість студентів підробляли, даючи уроки. Зрозуміло, грошей завжди не вистачало і молодь жила на межі голоду. Харчувалися в невеликих харчевнях, які відкрили підприємливі жителі Паньківщини. Після того як з університету випускався черговий потік, житло "у спадок" переходило новоприбулим іногороднім, бажаючим гризти граніт науки. Незважаючи на фінансові труднощі, університетська молодь із задоволенням влаштовувала колективні гулянки і грандіозні свята, що нерідко закінчувалися з'ясуванням відносин і бійками. Тож у поліції не бракувало роботи.

 Поступово місцевість почала забудовуватися капітальними багатоповерховими прибутковими будинками, що потроху витіснили імпровізовані студентські гуртожитки. Якщо місцева біднота покірно терпіла гучне сусідство, то в міру того, як там селилася респектабельна публіка, серед якої було багато університетських професорів, проблема була вирішена. По-перше, студенти в сусідстві з викладачами притихли, не бажаючи собі проблем, а по-друге, поліція, на прохання багатіїв, навела порядок. Місцевість дуже швидко облагородилася, і наприкінці ХІХ століття отримала назву Латинський квартал, за аналогією з Латинським кварталом на околиці паризької Сорбонни.

Будинок          професора          Г.          Павлуцького          на          Микільсько-Ботанічній          вулиці.          1900-ті          роки

Будинок професора Г. Павлуцького на Микільсько-Ботанічній вулиці. 1900-ті роки

 Квартал цілком відповідав своїй назві - тут селився цвіт інтелігенції, викладачі університету та заможні студенти. На вулиці Тарасівській, 10 жив професор Олексій Гіляров, який викладав історію філософії. Великий вчений вважав, що завдання людини полягає в осмисленні, збагаченні та поліпшенні життя. На дверях його квартири, як нагадування про нікчемність людини, висіла мідна дощечка з написом "Тут живе ніхто". На вулиці Тарасівській, 5, у власній садибі, проживав доктор медицини, ректор університету Олександр Матвєєв. На місці теперішнього будинку по вулиці Льва Толстого, 15 знаходилася садиба професора хірургії Володимира Караваєва. Після смерті лікаря вулиця деякий час носила його ім'я. А до наших днів зберігся київський топонім Караваєві дачі. На вулиці Микільсько-Ботанічній, 7 знаходився будинок професора кафедри мистецтвознавства Григорія Павлуцького, відомого дослідника давньої української архітектури.

Маріїнський          дитячий          притулок.          1900-ті          роки

Маріїнський дитячий притулок. 1900-ті роки

 У 1880 році на розі Паньківської і Микільсько-Ботанічної вулиць урочисто заклали будівлю Маріїнського дитячого притулку. Притулок був заснований ще у 1845 році. В середині 1870-х міська дума виділила безоплатно для нього ділянку в Латинському кварталі. Але коштів на будівництво не було. Будівлю змогли побудувати лише тоді, коли мільйонер-меценат Микола Терещенко пожертвував на добру справу величезну суму в 25 тисяч рублів. Це був його перший дарунок Києву. У 1895-1897 роках на вулиці Тарасівській, 4 з'явилася будівля Либідської поліцейської дільниці з пожежною дзвіницею, мабуть, найкрасивішою в місті. На жаль, в 1960-і роки її розібрали.

 На розі вулиць Паньківської і Микільсько-Ботанічної в 1910 році архітектор Василь Кричевський звів шестиповерховий прибутковий будинок для Михайла Грушевського. Взимку 1918 р. більшовики під командуванням Михайла Муравйова з артилерійських знарядь цілеспрямовано стріляли по церквах, соборах і висотних будинках. Вони не забули помститися Михайлу Грушевському – Голові Центральної Ради УНР, видатному українському історику. Пізніше М. Грушевський згадував, що у вогні загинули його рукописи, бібліотека, листування, а головне - унікальна колекція українських старожитностей. Красень-будинок згорів повністю, але зберігся флігель у дворі. Зараз в ньому, на вулиці Паньківській, 9, працює Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського - філія Музею історії Києва. Декількома кварталами нижче, на вулиці Саксаганського, 97, знаходиться Музей видатних діячів української культури. Тут розташовані експозиції, присвячені Михайлові Старицькому, Лісі Українці, Панасу Саксаганському і Миколі Лисенку.

Будинок          Михайла          Грушевського.          1910-ті          роки

Будинок Михайла Грушевського. 1910-ті роки

 Після більшовицького перевороту 1917 року соціальна складова кварталу сильно змінилася. Частина інтелігенції була репресована, частина виїхала в еміграцію. Поступово низку старих садиб знесли і їх замінили стандартні радянські будинки.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Інші екскурсії Києвом
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Від Золотих воріт на Хрещатик
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Від залізничного вокзалу на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу до Подолу на фунікулері
Від залізничного вокзалу до Софії Київської
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Латинський квартал: життя-буття студентів і викладачів

Червона будівля університету імені Тараса Шевченка звертає увагу навіть тих, хто йде з опущеною головою, зайнятих турботами й справами. На прикрашену територію навколо університету очі підіймаються самі, щоб роздивитися її детально й ближче. У Парижі місцевість біля університетів називають Латинським кварталом. От і в Києві є такий власний. Його межі неточні, але основний периметр охоплюється вулицями Володимирською, Льва Толстого та Саксаганського. Він і знаходиться зовсім недалеко від 60 будинку на Володимирській вулиці, де стоїть велично й гарно Червоний корпус Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Імператорський університет став другим на українській території після відкритого раніше Харківського. Його викладачами були не лише українці, а й росіяни, німці, поляки. Часи були різними, це особливо відчувалося на відвідуваності. Після того як студентам і викладачам польського походження довелося поїхати, університет закрився. Відновивши роботу, університет у складі викладачів мав росіян і німців, але оскільки не вистачало професорів, навчальний заклад мало не зачинився знову. У 1863 році, коли був виданий новий устав про університетський порядок, справи почали поліпшуватися: відкривалися нові факультети, на кафедрах з'являлися достойні професори, хоча їх досі було замало, виходячи з прописаного в уставі числа. Університет знову припинив свою діяльність на півроку. 1884 рік запам'ятався відкриттям навчального закладу з 62 слухачами, але ця цифра постійно зростала. У фаворі були медичний і юридичний факультети, хоча й інші також ставали популярнішими.

Що цікаво, зодчий Беретті не знав, який бік проекту буде основним входом, тому однаково придатними для основного фасаду виглядали й західна, і східна частини університету. Звичайно, розташування колон біля входу – традиційне рішення, так воно й виглядає в сучасності. Проект міг стати ще багатшим, якби дозволило фінансування, але багато чого не вдалося здійснити. Наприклад, добре вписався б художній розпис стін, а також скульптурні групи.

Зараз в університеті не бідують. Його стіни відвідують найбільш здібні студенти, а дипломи цінуються в усій Європі.

Дозвілля Володимирських вихованців

Раніше університет мав назву святого Володимира, у Латинському кварталі жили викладачі й студенти. Будівлі в цій місцевості були невисокими, тому номери, які виконували дебошири, одразу чудово розносилися по околиці. Для студентів ціну не заломиш, тому вартість місячних обідів і оренди за кімнати була приблизно однаковою – до 4 рублів. Студенти харчувалися в приватних будинках, де висів напис «Стіл». У таких будівлях приміщення переорганізовували в їдальню, і вони таки були затребувані. На меню скаржитися не доводилось, тому що для студентів подавані страви були смачними, а згадавши вартість – ще смачнішими J

Байковий гай був місцем гулянь студентів, але також тут відпочивали й сімейні містяни. Земельна ділянка гаю йшла від Протасового Яру до Байкового кладовища.

Майже кожну ніч студенти чимось прославлялися: мається на увазі, що добре гуляли з наслідками для всього кварталу. Основними «діяннями» були бійки, п'янки, переміщення вивісок і псування майна.

Технологічний прогрес у туризмі

Бажання збагачуватися знаннями не вичерпнеться ніколи, а кошти для розвитку будуть лише примножуватися. Однією з новинок у сфері туризму вважається аудіогід по пам'ятках. Він працює таким чином: завантажується файл на ПК, переміщується на портативний пристрій і запускається в потрібний час. Але умова – наявність навушників – основна, інакше ви не почуєте цінних даних.

У кінці сторінки знаходяться файли для завантаження. Їхня відмінність полягає в повноті інформації. Безкоштовна версія записана для ознайомлення з продуктом, а коли прослухаєте повну версію, не залишиться й сліду від сумнівів з приводу суперечливих історичних фактів. Виклад іде в хронологічному порядку. Така системність сприяє швидкому запам'ятовуванню й чіткому розумінню того, що відбувалося раніше.  

Латинський квартал: життя-буття студентів і викладачів