Південний міст названий так за географією свого розташування. Він нижній у Києві за течією Дніпра і відповідно орієнтований на південь. Це найвищий в Україні міст із висотою пілона 135 метрів. Його авторами стали архітектор Олексій Гаврилов, та інженери Георгій Фукс і Михайло Корнєєв. Через Південний міст проходить відкрита ділянка Сирецько-Печерської, або зеленої, гілки метрополітену між станціями "Видубичі" та "Славутич". А в основу моста вбудовані повітрозабірники для законсервованої станції метро ''Теличка''.
Перший варіант так званого Південного мостового переходу було запроектовано ще на початку 1980-х років. Цікаво, що первісний проект, який закінчили 1983 року, передбачав розташування на пілонах моста двоповерхового підвісного ресторану. Скоріш за все, автори запозичили ідею, що реалізована у Братиславі (Словакія), місті-побратимі Києва. Там на мосту ім. Словацького народного повстання на висоті 85 метрів насправді зробили ресторан. Відвідувачі закладу, що діє й нині, потрапляють всередину за допомогою ліфту.
Варіант Південного мосту з рестораном передбачав розміщення закладу харчування значно нижче, тому замість ліфту пропонували звести сходи, орієнтовані у бік Лівобережжя. Однак через складність прокладання комунікацій до об'єкту, а також, в першу чергу, наявність метрополітену, поїзди якого дають велику вібрацію та значне звукове навантаження, від ідеї ресторану відмовилися. Остаточний варіант будівництва був затверджений співробітниками київської філії інституту "Союзшляхпроект" під супроводом вже згаданого інженера Георгія Фукса.
Будівництво мосту. Ще не відселені приватні будинки на берегу
Зведення пілонного моста зайняло сім років. Для побудови конструкції та під'їзних доріг для нього довелося відселити досить велику кількість мешканців прилеглих будинків. На Лівому березі — це частина колишнього села Осокорки, на правому — селище Саперна слобідка, уздовж якого провели однойменну потужну трасу. Крім того, в колектор взяли близько двох кілометрів літописної річки Либідь. Сьогодні чимало дослідників вважають це київською локальною екологічною катастрофою.
Монтаж залізобетонного прогону мосту
Попри все 1990 року постав новий, один із найкращих на той час у СРСР вантовий міст. Фактично, це був "останній подих" радянської імперії, що почала руйнуватися. Споруду зводили з металу і залізобетону. На будівництво витратили понад 112 мільйонів рублів. За тодішнім курсом це було приблизно 200 мільйонів доларів США. Автомобільний рух відкрили 25 грудня 1990 року, а метрополітен запустили тільки двома роками пізніше. За винахідливість та сміливі рішення під час будівництва інженери були відзначені державними нагородами.
Монтаж пілона мосту
Після зведення Південний міст став елементом нової дороги від міжнародного аеропорту Бориспіль до центру Києва. До цього шлях пролягав через Ленінградську (нині Дарницьку) площу та міст Патона. Зрозуміло, що під час слідування Південним мостом закордонних делегацій його охороні приділяють особливу увагу. Саме з цієї причини 2008 року, коли столицю України відвідав президент США Джордж Буш-молодший, міст обладнали системою відео нагляду та сигналізацією, яка згодом, щоправда, була демонтована.
Вид з верхівки пілона
Південний міст є одним із найулюбленіших об'єктів міських екстремалів, в першу чергу так званих ''руферів'' — підкорювачів різноманітних висот (від англійського слова roof, що перекладається як "дах"). Вони потрапляють на верхівку моста за допомогою ґвинтової драбини, розташованої всередині пілону. Після чергового зухвалого фото звіту юнаків-екстремалів, які зустрічають світанок на пілонах мосту, працівники комунальних структур зрізали нижню частину драбини. Фактично це обмежило доступ туди 90 відсоткам охочих. Проте, деякі відчайдухи видираються на гору за допомогою вантових тросів, що становить смертельну небезпеку.
Вант Південного мосту
Усередині Південного мостового переходу розташований спеціальний комунікаційний колектор, і загалом, уся конструкція мосту має дуже складну систему. Саме з цієї причини деякі екологи б'ють на сполох через неконтрольований видобуток піску у районі Південного мосту. Вони вважають, що через деякий час це може призвести до катастрофи та руйнування частини конструкцій та опор споруди.
