Вулиця Грушевського бере початок від древнього Іванового шляху, який колись з'єднував три частини міста — Старий Київ, Поділ і Печерськ. Більша частина магістралі має значний ухил і сходить у долину річки Хрещатик. Першою значною спорудою в цій місцевості став Маріїнський палац, зведений ще у середині XVIII століття. З часом міська верхівка почала будувати вздовж вулиці розкішні особняки. В 1830–1850-ті роки у верхній частині були збудовані фортечні споруди. Тільки наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть поблизу Арсенальної площі зробили проїзд у напрямку Києво-Печерської лаври. Сьогодні вулиця Грушевського відома низкою важливих урядових споруд. Майже весь непарний бік займають зелені придніпровські парки.
Починає вулицю красива споруда в неоренесансних формах — Парламентська бібліотека, яка була зведена 1911 року. Спочатку вона називалася міською публічною бібліотекою, зараз — бібліотека імені Ярослава Мудрого. Її книгозбірня розрахована на 150 000 томів. Будівля ледве не загинула у полум'ї Другої світової війни, повністю її відновили тільки у 1950-ті роки.
Вхід на стадіон "Динамо". 1935 рік
На перетині з Петровською алеєю розташована арка, яка веде на стадіон "Динамо". Вхід до спортивного комплексу прикрашено пам'ятником відомому футбольному тренеру Валерію Лобановському, з 2002 року стадіону надали його ім'я. Далі, вище по вулиці, з непарного боку майже на пів кілометри простягнувся парк. Тут — будівля Верховної Ради України, яку звели у 1936–1939 роках за проектом архітектора Володимира Заболотного, і Маріїнський палац. В глибині ближче до краю дніпровських схилів збереглася адміністративна будівля Удєльної контори, нині її приміщення займає Міністерство охорони здоров'я України.
Пам'ятник генералу Ватутіну на місці його поховання. 1981 рік
Навпроти Липської вулиці у парку встановлено пам'ятник генералу Миколі Ватутіну. Колись це місце займала церква Олександра Невського — парафіяльний храм елітних Ліпок. У 1930-ті церкву зруйнували, а в 1944 році на її місці поховали Ватутіна — командувача військовою операцією зі звільнення Києва від нацистів. До речі, навіть не всі кияни знають, що пам'ятник фактично є надгробком. Зараз парк називається, як і палац, Маріїнським, а за радянських часів він був Першотравневим. Закінчується непарний бік вулиці Грушевського помпезною "сталінською" спорудою (№ 9) — житловим будинком для членів ЦК КП(б)У і їхніх родин, зведеним 1935 року. Проектував його харківський архітектор Олексій Бекетов, і в Києве це єдина робота зодчого.
Трамвай на вулиці Кірова і будинок № 9. 1956 рік
Наразі повернемося на Європейську площу і придивимося до парного боку вулиці. Він починається також "сталінкой", але вже повоєнних часів. Будинок № 4 звели для численних академічних інститутів, частину його першого поверху займає фірмова книгарня "Наукова думка" славнозвісного академічного видавництва. Трохи вище праворуч від вулиці Грушевського йде Музейний провулок. На його початку розташований Національний художній музей України, вхід до якого фланкують скульптури левів. Музей був відкритий 1904 року як Міський музей старожитностей і мистецтв. Проектував будівлю знаменитий архітектор Владислав Городецький. У невеличкому сквері майже перед музеєм встановлено пам'ятник В'ячеславу Чорноволу.
Будівництво комплексу академічних інститутів. 1950-ті роки
Наступний за музеєм будинок було зведено наприкінці ХІХ століття, належав він відомому київському лікарю-офтальмологу, і до речі, одному з основоположників сіонізму Максу Мандельштамму. Трохи вище — ще один дореволюційний будинок. Перед Першою світовою війною його власником був Федір Терещенко-молодший — син відомого київського цукропромисловця-мільйонера, мецената та засновника Київської картинної галереї Федора Артемьєвича Терещенка.
Далі по вулиці майже цілий квартал займає монументальна урядова будівля, зведена у 1930-ті роки. Зараз тут працює Кабінет міністрів України.
А ось наступний квартал заповнили колишні приватні особняки, які зводили для себе київські багатії. У старовинній садибі № 14 проживав генерал Раєвський, про що свідчить табличка на фасаді будівлі. Інколи її називають будиночком Пушкіна, хоча, як пізніше з'ясувалося, поет, ніколи тут не бував.
Наріжний з Шовковичною вулицею особняк збудував у 1899 році архітектор Володимир Ніколаєв для київського мільйонера Гальперина. Тут розташовувалися апартаменти купця і контори його численних підприємств. Зараз в його приміщеннях працюють комітети Верховної Ради України. Наступний особняк не поступається в розкоші будинку Гальперина. Його звів у 1910 році для власної родини Яков Поляков — зять відомого мецената Льва Бродського. За бажанням амбітного власника особняк було опоряджено як своєрідну репліку Маріїнського палацу, що знаходиться на відстані якихось 100 метрів на протилежному боці.
Пожежна каланча Дворцової частини. 1890-ті роки
На розі з Липскою вулицею домінує висотний готель "Київ". На жаль, його поява в цьому місці значно порушила архітектурний ансамбль вулиці. Крім того, для нового будівництва зруйнували історичний комплекс колишньої Дворцової пожежної частини з високою вежею-каланчею. За готелем "ховається" житловий кооператив робітників заводу "Арсенал", який було зведено на початку 1930-х років у стилі конструктивізму. А от наступна будівля досить примітна — первісно її будували для школи прапорщиків, а пізніше архітектор Йосип Каракіс переробив її для Будинку офіцерів. Цю функцію споруда виконує й сьогодні.
Останній із старовинних особняків на вулиці колись належав генералу Михайлу Драгомирову, нині його займає амбасада Китайської Народної Республіки. Закінчується парний бік вулиці Грушевського наріжною житловою "сталінкою", яка була зведена у 1950-ті роки.
