Станція "Поштова площа" колонна, мілкого закладення, острівного типу. Враховуючи істотну складність майбутнього будівництва через щільність забудови вулиці, під якою велися роботи по спорудженню станції, її запроектували нестандартно вузькою. Вона лише 8 метрів завширшки, при цьому довжина платформи стандартна — 102 метри. Відкриття станції відбулося 17 грудня 1976 року. В розробці й реалізації проекту брали участь архітектори Вольдемар Богдановський, Ігор Масленков, Тамара Целіковська. Прикраси та оздоблення виконали художники Ірина Левитська та Юрій Кисличенко.
Поштова площа. 1955 рік
Оформлення й назва станції повністю відповідають її розташуванню. Ця зупинка київського метрополітену ніби вводить пасажира до Подолу — одного з трьох районів стародавнього Києва. Життя буяло тут тисячу років тому. Недаремно саму Поштову площу часто називають брамою Подолу, з неї та однойменної станції метро й починається цей старовинний район. Сам топонім пов'язаний з поштовою станцією, збудованою на площі майже дві сотні років тому для підтримання зв'язку з іншими містами та містечками колишньої імперії. Будинок колишньої поштової станції перетворено на музей, але зараз він не працює.
Знесення будинку по вулиці Жданова, 74, де був вхід до фунікулеру. Перша половина 1970-х років
Заради зведення станції "Поштова площа" метробудівцям довелося втрутитися у старовинну забудову на початку вулиці Сагайдачного (тоді вулиця Жданова) й досить істотно змінити вигляд усієї площі. Перебудували навіть нижню станцію фунікулеру, заради того, щоб пасажири які виходили на поверхню, мали більше простору для пересування й візуального огляду "брами Подолу''.
Проектною назвою станції було "Річковий вокзал", і це зовсім не випадково. Її оформлення ніби слугувало продовженням опорядження інтер'єрів споруди київського річкового вокзалу, що розташовується зовсім неподалік, у берегової лінії Дніпра. Наразі ця будівля закинута, тому можливість провести паралелі, на жаль, відсутня.
Будівництво метро поруч з річковим вокзалом. Перша половина 1970-х років
Станція "Поштова площа" обладнана тільки одним виходом, без наземного вестибюля. Тупиковий торець станції прикрашає кольоровий вітраж, який зображає береги Дніпра та контури стародавнього й сучасного Києва. Ще зовсім недавно про близькість великої ріки промовисто говорили світильники в центральному залі. Їх форма одним нагадувала сітки рибалок чи птахів — ймовірніше за все, чайок, інші бачили тут алюзію на річкові хвилі. На жаль, у 2013 році при невдалій реконструкції їх демонтували і замінили стандартними прямими плафонами. Крім того, зняли плитку блакитного кольору, що також асоціювалася з Дніпровською водою. Натомість колійні стіни обличкували світло-жовтими кахлями.
Зал станції зі старими світильниками і блакитними кахлями на колійних стінах. Початок 2010-х років
Обриси стародавнього Дніпра-Славутича вгадуються й у різному фризі на білому мармурі, що прикрашає стіни центрального залу. До речі, для його оформлення були використані ультрамаринові вставки великого розміру. Їх виготовили на замовлення ''Київметробуду'' у спеціальних майстернях Науково-дослідного інституту будівельних матеріалів та конструкцій. На колійних стінах можна побачити чеканки, зроблені з міді. На них зображені давньоруські сюжети, зокрема фрагменти укріплень Києва, а також великого торговельного шляху ''з варяг у греки''.
Станція "Поштова площа" — самобутня прикраса київського метрополітену. Навіть після реконструкції вона перегукується з річкою Дніпро і по праву називається справжньою "річковою станцією". Зазвичай тут мало пасажирів і панує затишна атмосфера, виключення складають лише дні свят, коли кияни їдуть гуляти на набережну.
Сходи зі станції "Поштова площа" виводять прямо до нижньої станції київського фунікулера. Звідси цим незвичайним видом транспорту можна піднятися до Верхнього міста або самотужки видратись на знамениту Володимирську гірку. А можна попрямувати у бік Контрактової площі головною вулицею Подолу — Сагадайчного, частина якої віднедавна стала прогулянково-пішохідною.
Законсервована археологами підземна вулиця. 7 липня 2018 року
Під час реконструкції Поштової площі, яка йде з початку 2010-х років, була виявлена ціла підземна вулиця стародавнього Києва, яка чудом збереглася під товщею піску та землі. Первісно планувалося зробити тут музей, до якого можна було б потрапити безпосередньо зі станції "Поштова площа", не піднімаючись на поверхню. Рештки дерев'яних будинків киян тисячорічної давнини мали б експонуватись у скляних павільйонах. Але виникли деякі труднощі, й наразі продовжується дискусія щодо створення концепції музею. Тут слід згадати, що в одному з проектів "Поштової площі" 1970-х років пропонувалося при виході зі станції зробити величезну скляну стіну, за якою можна було б побачити великий макет старовинного поселення на Подолі.
