Станція "Майдан Незалежності", що розташовується під головною площею країни, колонного типу, острівна, глибокого закладення — 75 метрів під землею, довжина платформи 102 метри, ширина 10 метрів. Авторський колектив, який працював над її створенням, складався з архітекторів Ігоря Масленкова, Миколи Коломійця, Михайла Сиркіна, Федора Заремби і художник Івана Марчук. Станція була спроектована як пересадочний вузол із Святошинсько-Броварської лінії на Оболонсько-Теремківську, що раніше мала назву Куренівсько-Червоноармійська. Будівництво станції розпочалося у 1971 році паралельно з двома іншими станціями так званої синьої гілки. Заради зведення нової підземної зупинки метрополітену довелося повністю перекривати центральну частину площі Калініна (нині Майдан Незалежності), яка тяжіє до непарної сторони Хрещатика.
Будівництво метро на площі. 1971 рік
В подальшому для облаштування виходу зі станції був створений один із перших не тільки у місті, але й в усій країні підземних залів-конкорсів. Довжина цієї конструкції під Майданом близько 100 метрів. На момент будівництва вона була однією з найсучасніших у Європі. Її стіни прикрасили кольоровими керамікою та майолікою з народними орнаментами. Деякий час тут розташовувався частина експозиції Музею історії Києва, де демонструвалися підмурки старовинних Печерських воріт, відкритих у процесі перебудови площі.
Знаменита "труба" під Майданом. Друга половина 1970-х років
У 1980–1990-ті роки цей перехід отримав народну назву "труба". Так його найменувала неформальна молодь, представники якої полюбляла проводити тут час. Із "труби" здійснюється безпосередній перехід до розподільного залу станцій метро "Майдан Незалежності". Це єдиний вхід на станцію. За скляними дверми у залі розміщені каси та турнікети. Сама станція складається з трьох залів — центрального й двох посадочних платформ. Пілони та колійній стіни обличковані білим мармуром типу Коелга. Цікаво, що таке оформлення колійних стін виконано тут вперше, одночасно з таким же опорядженням станції Контрактова площа (тоді Червона площа).
Підземні зали станції
За рахунок вдалого застосування колон-пілонів всі три підземні зали ніби зливаються в єдиний об'єм, що візуально дуже збільшує станцію. Посередині платформи розміщений вхід до пішохідного перехіда-тонелю, який прямує до станції "Хрещатик". Працівник метрополітену з-за великої протяжності дали йому насмішкувату назву "тропа здоров'я". В протилежному від входу кінці платформи станції влаштований маршовий ескалатор, який також забезпечує перехід на станцію "Хрещатик".
Окрім згаданого мармуру, центральний зал первісно прикрасили величезним бронзовим барельєфом роботи скульптора Олександра Скоблікова — профілем Михайла Калініна, на честь якого первісно називалася станція і площа над нею. Їх було перейменовано у жовтні 1977 року, коли площу докорінно реконструювали до ювілейної дати Жовтневої революції. Після зміни назви на "Площу Жовтневої революції" барельєф "всесоюзного старости" перенесли на територію нині вже колишнього заводу ім. Калініна на вулиці Щекавицькій. Чергове перейменування площі й станції відбулося 26 серпня 1991 року, коли вони й отримали сучасну назву "Майдан Незалежності". До речі, це додало станції певної унікальності, адже вона єдина у всьому метро Києва двічі зазнавала зміни назви.
Станція в день пуску Куренівсько-Червоноармійської лінії. 17 грудня 1976 року
В інтер'єрі станції привертають увагу бічні двері з цифровими написами — 1917, 1929, 1945, 1976. Сучасному пересічному пасажирові важко зрозуміти їх сутність, дехто навіть думає, що це просто якісь чотири номери, важливі для внутрішньої роботи працівників метрополітену. Але насправді кожна з цифр мала символічне значення. Перша — рік Жовтнева революція, друга — початок індустріалізації й колективізації у СРСР, третя — перемога у Другій світовій війні, а остання цифра — дата відкриття станції.
Варіант реконструкції системи освітлення на станції "Майдан Незалежности"
На станції "Майдан Незалежності" повністю збереглася первісна схема освітлення, хоча фахівці піддали її критиці відразу після початку роботи. У 1980-ті роки "Київметропроект" розробляв варіанти реконструкції освітлення, але вони не були втілені.
