Станція "Площа Льва Толстого" пілонного типу, острівна, друга за глибиною залягання (55 метрів) на Оболонсько-Теремківській гілці. Її проектував авторський колектив у складі архітекторів Вадима Жежеріна, Анатолія Крушинського, Миколи Левчука і Тамари Целіковської. Станція складається з трьох залів — центрального та двох із посадочними платформами. Центральний зал, що нагадує справжній палац, з одного боку тупиковий, з іншого веде на поверхню одномаршевим ескалатором на чотири стрічки. Доступ до платформ організовано через портали, прорізані в пілонах, які вдало підкреслюють пряму лінію платформ. Пілони станції обличковані білим мармуром, а люстри й світильники з лампами, стилізованими під підсвічники, створюють відчуття легкості конструкції.
Центральний зал станції. Лютий 1985 року
Подейкують, що за задумом авторів станція має передавати атмосферу, якою просякнута творчість письменника Льва Толстого. Але історія несподівано пішла далі й отримала своє продовження у київській міській легенді. Саме завдяки розкішному оформленню станції та назві на честь класика виникла байка про те, що її інтер'єр було скопійовано з залу, де пройшов перший бал Наташі Ростової — героїні роману Толстого "Війна і мир". Ця вигадка набула широкого розповсюдження не так давно. Її в якості жарту запустили дослідники київського метрополітену, які зовсім не очікували такого резонансу. Правда тут тільки в тому, що неподалік від сучасної станції метро гостював у 1879 році у сімействі своїх родичів Кузьмінських російський письменник Лев Толстой. До речі, дружину володаря будинку дослідники таки часто ототожнюють з образом Наташі Ростової.
При будівництві станції було заплановано пересадочний вузол на нову Сирецько-Печерську гілку, що фактично на той час тільки проектувалася. Тут варто зазначити, що станцію "Льва Толстого" відкрили у грудні 1981 року, пересадка ж запрацювала лише вісім років потому. Весь цей час перехід на майбутню гілку було зачинено дерев'яною перетинкою.
Будівництво метро на площі Льва Толстого. Початок 1980-х років
Для спорудження ділянки метрополітену й станції довелося масштабно втрутитися в історичну забудову на площі Льва Толстого і знести старовинний триповерховий будинок, про який слід розповісти окремо. Після Другої світової війни на першому поверсі цього будинку деякий час розташовувалася перукарня.
Ліворуч будинок із перукарнею, де згодом був ресторан "Кавказ". 1953 рік
А потім тут відкрився популярний ресторан "Кавказ", фактично єдиний на той час у місті заклад харчування, де можна було спробувати блюда справжньої кавказької кухні — імеретинський сир, сациві, лобіо, суп-харчо, шашлик, люля-кебаб та інші. У невеликому затишному приміщенні був зал на 150 місць з естрадою і танцювальним майданчиком. Правда, мав ресторан і недобру славу: розповідали, що його вподобали для своїх посиденьок відомі київські кримінальні авторитети.
Інженерний корпус Київського метрополітену. Кінець 1980-х років
При будівництві станції метро старовинний будинок із рестораном знесли, а на його місці звели сучасний інженерний корпусу Київського метрополітену, у який вбудували вихід зі станції. До того ж реконструювали й проїжджу частину площі — під нею створили величезний підземний перехід.
Вулиця Червоноармійська (нині Велика Васильківська), вхід до підземного переходу, який веде до станції "Площа Льва Толстого". 1983 рік
Вихід зі станції "Площа Льва Толстого" розташовується неподалік Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, кінотеатру "Київ", вулиці Терещенківської, на якій знаходяться Національний музей мистецтв імені Богдана і Варвари Ханенків, Київська національна картинна галерея, Музей-квартира Павла Тичини. Не виходячи зі станції на поверхню, можна потрапити до підземної "вулиці" з низкою елітних бутіків, яка виводить на центральну магістраль столиці — Хрещатик. Останні декілька років спостерігається зниження пасажиропотоку на станції, що може бути пов'язано з економічними процесами у суспільстві. Пік по кількості пасажирів припав на 2013 рік — 30,7 тисяч людей на добу.
