При розбудові Києва та появі нових житлових масивів виникла проблема транспортного сполучення між центром міста і околицями. У зв'язку з неспроможністю влади відшукати гроші на побудову додаткових гілок метрополітену з'явився проект прокладення лінії швидкісного трамваю — першій у Радянському Союзі. Цьому проекту передувала побудова житлового масиву Микільська Борщагівка, який зводили на місці знесеного села та колишніх ланів, а згодом — поява величезного житлового району Південна Борщагівка.
Дехто стверджує, що ідею створення швидкісного трамваю у столиці України запозичили з Іспанії. У 1967 році українські фахівці Василь Дьяконов та Володимир Веклич взяли участь у міжнародному конгресі Союзу громадського транспорту, що пройшов у Барселоні. Кажуть, що саме вони запропонували київський міський раді використати досвід іспанців у Києві та покращити таким чином міську інфраструктуру. Ідею підтримали, але місту довелося пройти ще досить складний шлях, поки вона дійшла практичного втілення. Ініціаторам будівництва довелося декілька разів їздити у відрядження за кордон для отримання необхідного досвіду. Проектування стартувало у 1967-му, а будівництво — у 1970 році.
Брошура, присвячена першій в СРСР лінії швидкісного трамваю. 1987 рік
Повністю в експлуатацію нова трамвайна лінія увійшла лише 1978 року. Згідно з планом трамвай сполучив Кільцеву дорогу (фактичну межу міста), масив Микільска Борщагівка та залізничний вокзал. Загальна протяжність рейок по осі вулиць склала 9,25 кілометри. Для організації швидкісного руху під трамвайну лінію виділили спеціальну огороджену смугу посередині дороги, де виключили пересування наземного транспорту і яку в цьому рівні не перетинали інші вулиці. Виключення склав лише невеликий фрагмент від площі Перемоги до початку вулиці Старовокзальної, там трамваю доводилося поступатися звичайному транспорту, що істотно гальмувало рух.
За деякий час лінію скоротили, кінцевою стала станція "Площа Перемоги" на прикінцевій частині вулиці Жаданівського (нині Жилянська) в кварталі між універмагом "Україна" і Повітрофлотським шляхопроводом.
Станція трамваю "Індустріальна" на Індустріальному шляхопроводі. Дворівневий перетин сучасних вулиці Вадима Гетьмана і проспекту Любомира Гузара
Первісно на трасі було збудовано 5 транспортних розв'язок та 12 станцій. На новій лінії запровадили низку нових конструктивних рішень, зокрема, постанційне стягування плати, що трохи нагадувало метрополітен.
Сплата проїзду і компостування квитків на станції
В районі станції "Вулиця Гната Юри" обладнали роз'їзд, де лінії розгалужувалися. Планувався подальший розвиток трамваю від вокзалу у бік моста Патона і далі — до Ленінградської (нині Дарницької) площі на лівому березі. Проте цим амбітним планам так і не судилося бути реалізованими.
Прикінцева ділянка траси швидкісного трамваю між станціями "Вулиця Гната Юри" та "Велика окружна"
Обслуговування лінії трамвая забезпечило депо ім. Тараса Шевченка, яке на початку 2000-х років змінило місце дислокації і переїхало з центру на Борщагівку. Середня швидкість пересування составу трамвая складала близько 25 кілометрів на годину. В перше десятиріччя існування новий вид транспорту перевіз понад 40 мільйонів пасажирів. У 1984 році трамвайні колії проклали до найвіддаленішої точки — вулиця Булгакова (колись ця місцина належала до села Михайлівська Борщагівка). Довжина перегонів між станціями швидкісного трамваю в середньому дорівнює 800 метрів, що приблизно у два рази більше, ніж відстань між зупинками звичайного трамваю.
Сьогодні важко уявити існування більшої частини західної околиці міста без швидкісного трамваю. У 1990-ті роки досвід був запозичений й на Троєщині, яка теж захлинається без метро. Так у місті з'явилася друга лінія швидкісного трамваю, що існує автономно від першої. Сьогодні цей вид транспорту підвозить тисячі пасажирів до зупинок міської електрички, тролейбусів та автобусів.
На початку 2000-х років почалася масштабна реконструкція правобережної гілки. Були прокладені нові рейки, уздовж них відремонтовано або замінено запобіжний паркан, встановлено турнікети, відремонтовано або оновлено вестибюлі станцій. Декілька років тому покращено й рухомий склад: Київпастранс отримав сучасні трамвайні вагони, де забезпечено доступ до мережі інтернет через ВайФай — польські PESA та вітчизняні Електрон. Вартість поїздки на швидкісному трамваї дорівнює звичайній таксі міського транспорту.
Організація транспортного руху на тильному боці універмагу "Україна" у 1980-ті роки
Проблемою залишається фрагмент в районі універмагу "Україна". Часто трапляється так, що водії лишають на парковці автівки, які заважають пересуванню трамваїв, що спричиняє транспортний колапс. Вирішити цю проблему можна або подовженням виділеної лінії, або, навпаки, її скороченням до колишньої кінцевої станції на Жилянській вулиці.
