У 1909 році відставний полковник Фердинанд-Іван Ягимовський звів у своїй садибі на Гоголівській вулиці прибутковий будинок на чотири поверхи з вулиці і п'ять знадвору. Проект Володимира Безсмертного, виконаний у рисах модерну з елементами неоготики, досить незвичайний не тільки для цього архітектора, а й взагалі для Києва. Асиметричний фасад, різноманітні віконні прорізи, не схожі один на одного балкони — все це створює відповідне тло для ефектного ліпного декору з рослинним та геометричним орнаментом.
![Коти на фасаді. Фото О. Пермінова, 1987 рік](/img/article_photo/02dsko.jpg)
Коти на фасаді. Фото О. Пермінова, 1987 рік
Обабіч входу розміщені стилізовані зображення сов, над ними та між вікнами на правому балконі — чоловічі маскарони з чиїмись очевидними портретними рисами, а на центральному фронтоні всівся справжнісінький і дуже огидний чорт. Але найперше звертають на себе увагу два моторошні коти з зеленими очима та кривавими пащами, що вартують біля великого напівкруглого вікна першого поверху. Через них будинок здавна називають Будинком з котами.
![Сови на фасаді. Фото О. Пермінова, 1987 рік](/img/article_photo/03dsko.jpg)
Сови на фасаді. Фото О. Пермінова, 1987 рік
Втім, жодну з принад будинку не згадав у мемуарах його найзнаменитіший мешканець — Степан Тимошенко, спеціаліст світового рівня у галузі теоретичної механіки. Свої фундаментальні наукові результати Тимошенко почав здобувати, працюючи у Київському Політехнічному інституті, а у 1918 році він увійшов до числа перших академіків ВУАН і заснував Інститут механіки, який зараз носить його ім'я. Син колишнього кріпака, Степан Прокопович не цурався сільської праці і ще підлітком навчився косити. Це неабияк допомогло йому влітку 1919 року, коли він переховувався в селі від більшовицької мобілізації. У сільській "комуні", що складалася з інтелігентів-втікачів, він під час жнив виявився єдиним професійним косарем. Проте наступного пришестя більшовиків Тимошенко вже не витримав і відправився здобувати світовий авторитет у США та Німеччині. У ранзі зірки світової науки він знов завітав до Києва лише 1967 року.
![Бронзовий бюст С. Тимошенко, 1995 року встановлений на будинку](/img/article_photo/04dsko.jpg)
Бронзовий бюст С. Тимошенко, 1995 року встановлений на будинку
Інакше склалася доля ще одного мешканця будинку, можливо, не менш талановитого — Миколи Левченка. Здібного випускника Другої гімназії та Археологічного інституту взяв до себе науковим секретарем академік Агатангел Кримський, славетний сходознавець, письменник та поліглот, який у середині 1920-х вже був тяжко хворий і майже осліп. В особі Миколи самотній академік бачив свого спадкоємця і навіть усиновив його. Та 1929 року Левченка заарештували у справі "Спілки визволення України". Ця повністю вигадана чекістами організація буцімто збиралася за підтримки польських панів та емігрантів-петлюрівців влаштовувати заколоти та здійснювати терористичні акти. Від Левченка вимагали показів на Кримського, але свідчити так і не змусили. Миколу відправили до таборів, де нещасний Левченко психічно захворів, був достроково звільнений, повернувся до Києва і невдовзі наклав на себе руки. Він прожив лише 31 рік, але своєму вчителеві подарував понад десять років життя — Кримський був заарештований і загинув 1942 року.
![Володимир Безсмертний](/img/article_photo/05dsko.jpg)
Володимир Безсмертний
Сучасні історії, пов'язані з будинком Ягимовського, здебільшого вигадані. Так, довгий час з огляду на "тваринне" оздоблення, вважалося, що спроектував його сам Владислав Городецький, автор відомого "будинку з химерами". Зусилля києвознавців, які відчайдушно доводили, що будинок збудував інженер Володимир Безсмертний, призвели до кумедної ситуації: деякі російськомовні гіди, потім і туристи почали називати дім "будинком Кащея Безсмертного" (Чахлика Невмирущого). А згодом з'явилася і "скорочена" назва — просто "будинок Кащея", бо дехто вважає, що саме цього персонажа зображено на фронтоні.
![Зображення чорта (Кащея) на фасаді. Фото М. Кальницького](/img/article_photo/06dsko.jpg)
Зображення чорта (Кащея) на фасаді. Фото М. Кальницького
Але й Городецького не забувають — останнім часом поширюється оповідь про "містичний трикутник", який утворюють Будинок з котами, Будинок з химерами та ще один — Будинок з горгульєю на вулиці Великій Житомирській, 8а. У центрі цього трикутника буцімто знаходиться Софія Київська, якій три містичні чорти заважають нормально функціонувати. Якщо звіритися з картою, Софійський собор дійсно потрапляє всередину вказаного трикутника, але аж ніяк не у центр (він значно ближче до "горгульї", ніж до інших вершин), тому "гіпотезу", вочевидь, слід трохи відкоригувати.