У 1909 році відставний полковник Фердинанд-Іван Ягимовський звів у своїй садибі на Гоголівській вулиці прибутковий будинок на чотири поверхи з вулиці і п'ять знадвору. Проект Володимира Безсмертного, виконаний у рисах модерну з елементами неоготики, досить незвичайний не тільки для цього архітектора, а й взагалі для Києва. Асиметричний фасад, різноманітні віконні прорізи, не схожі один на одного балкони — все це створює відповідне тло для ефектного ліпного декору з рослинним та геометричним орнаментом.
Коти на фасаді. Фото О. Пермінова, 1987 рік
Обабіч входу розміщені стилізовані зображення сов, над ними та між вікнами на правому балконі — чоловічі маскарони з чиїмись очевидними портретними рисами, а на центральному фронтоні всівся справжнісінький і дуже огидний чорт. Але найперше звертають на себе увагу два моторошні коти з зеленими очима та кривавими пащами, що вартують біля великого напівкруглого вікна першого поверху. Через них будинок здавна називають Будинком з котами.
Сови на фасаді. Фото О. Пермінова, 1987 рік
Втім, жодну з принад будинку не згадав у мемуарах його найзнаменитіший мешканець — Степан Тимошенко, спеціаліст світового рівня у галузі теоретичної механіки. Свої фундаментальні наукові результати Тимошенко почав здобувати, працюючи у Київському Політехнічному інституті, а у 1918 році він увійшов до числа перших академіків ВУАН і заснував Інститут механіки, який зараз носить його ім'я. Син колишнього кріпака, Степан Прокопович не цурався сільської праці і ще підлітком навчився косити. Це неабияк допомогло йому влітку 1919 року, коли він переховувався в селі від більшовицької мобілізації. У сільській "комуні", що складалася з інтелігентів-втікачів, він під час жнив виявився єдиним професійним косарем. Проте наступного пришестя більшовиків Тимошенко вже не витримав і відправився здобувати світовий авторитет у США та Німеччині. У ранзі зірки світової науки він знов завітав до Києва лише 1967 року.
Бронзовий бюст С. Тимошенко, 1995 року встановлений на будинку
Інакше склалася доля ще одного мешканця будинку, можливо, не менш талановитого — Миколи Левченка. Здібного випускника Другої гімназії та Археологічного інституту взяв до себе науковим секретарем академік Агатангел Кримський, славетний сходознавець, письменник та поліглот, який у середині 1920-х вже був тяжко хворий і майже осліп. В особі Миколи самотній академік бачив свого спадкоємця і навіть усиновив його. Та 1929 року Левченка заарештували у справі "Спілки визволення України". Ця повністю вигадана чекістами організація буцімто збиралася за підтримки польських панів та емігрантів-петлюрівців влаштовувати заколоти та здійснювати терористичні акти. Від Левченка вимагали показів на Кримського, але свідчити так і не змусили. Миколу відправили до таборів, де нещасний Левченко психічно захворів, був достроково звільнений, повернувся до Києва і невдовзі наклав на себе руки. Він прожив лише 31 рік, але своєму вчителеві подарував понад десять років життя — Кримський був заарештований і загинув 1942 року.
Володимир Безсмертний
Сучасні історії, пов'язані з будинком Ягимовського, здебільшого вигадані. Так, довгий час з огляду на "тваринне" оздоблення, вважалося, що спроектував його сам Владислав Городецький, автор відомого "будинку з химерами". Зусилля києвознавців, які відчайдушно доводили, що будинок збудував інженер Володимир Безсмертний, призвели до кумедної ситуації: деякі російськомовні гіди, потім і туристи почали називати дім "будинком Кащея Безсмертного" (Чахлика Невмирущого). А згодом з'явилася і "скорочена" назва — просто "будинок Кащея", бо дехто вважає, що саме цього персонажа зображено на фронтоні.
Зображення чорта (Кащея) на фасаді. Фото М. Кальницького
Але й Городецького не забувають — останнім часом поширюється оповідь про "містичний трикутник", який утворюють Будинок з котами, Будинок з химерами та ще один — Будинок з горгульєю на вулиці Великій Житомирській, 8а. У центрі цього трикутника буцімто знаходиться Софія Київська, якій три містичні чорти заважають нормально функціонувати. Якщо звіритися з картою, Софійський собор дійсно потрапляє всередину вказаного трикутника, але аж ніяк не у центр (він значно ближче до "горгульї", ніж до інших вершин), тому "гіпотезу", вочевидь, слід трохи відкоригувати.
