Стрітенська вулиця — одна з найдавніших у Києві, її трасою проходила вулиця середньовічного "міста Ярослава". Тому існують припущення, що церква на ній існувала ще у ті часи. Якщо ж керуватися документальними свідченнями, то храму на цьому місці не було навіть наприкінці XVII століття, бо його нема у списку київських церков тих років і не позначено на відомому плані Ушакова, де відтворено Київ 1695 року. Натомість існують дані, що на межі XVII–XVIII століть тут дійсно з'явилася дерев'яна Стрітенська церква, яка досить швидко розвалилася, і у 1752 році її замінили новою, теж дерев'яною. До цієї церкви наприкінці XVIII століття перенесли з розібраної Львівської брами Старокиївської фортеці старовинну ікону Божої Матері "Всіх Скорботних Радості".
Проект Стрітенської церкви П. Спарро
"Скорботна", як називали її кияни, стала головною святинею Стрітенської церкви, для неї спорудили окремий кіот, і навіть саму церкву стали називати не Стрітенською, а Скорботною. Назва перейшла і на кам'яницю, що замінила стару дерев'яну будівлю. Спроектував її 1852 року архітектор Павло Спарро у вигляді величної двоярусної споруди з високими вежами, але через брак коштів, спричинений Кримською кампанією, амбітний проект не відбувся. Церква, нашвидкуруч добудована 1861 року, виглядала вкрай непоказно, а її єдину баню, щоб зекономити гроші, зробили дерев'яною. Розписував нову Скорботну Іван Сошенко, знаменитий відкривач живописного таланту Тараса Шевченка. Існує легенда, що Шевченко, востаннє відвідуючи Київ 1859 року, завітав у гості до свого вчителя і трохи допоміг йому з розписами.
Стрітенська церква. 1860-ті роки
Проте від тих розписів невдовзі не лишилося й сліду. Не минуло й двадцяти років, як Стрітенську церкву знов заходилися перебудовувати. Коштом баронеси Марії Штейнгель близько 1880 року з'явився новий храм у візантійському стилі за проектом Володимира Ніколаєва. Цікаво, що й сам Ніколаєв називав Стрітенську церквою Скорботної Божої Матері, до того ж не десь там, а у офіційному звіті-переліку своїх робіт, який склав для отримання звання академіка архітектури. У 1912 році церкву трохи покращив єпархіальний архітектор Євген Єрмаков.
Стрітенська церква, перебудована за проектом В. Ніколаєва
Храм був дуже популярний серед київських дівчат, які вірили, що Скорботна Божа Матір допомагає знайти кохання чи принаймні вигідну партію. Збільшення дівочого "контингенту" під час відповідного суботнього молебну не лишилося непоміченим серед хвацьких студентів, які теж почали у великій кількості відвідувати храм. Це налякало матерів дівчат, і на їхнє прохання начальство офіційно заборонило студентам ходити до Скорботної по суботах.
Стрітенська церква в останнє десятиліття існування. 1920-ті роки
Іконі приписували ще багато чудесних властивостей, проте найбільшої слави вона здобула у липні 1923 року, коли у Києві відбулося стовідсоткове диво. Бані Стрітенської церкви, вже доволі облізлі, буквально на очах величезного натовпу поступово оновилися і засяяли свіжою позолотою. Так само оновилися ікони та старовинна плащаниця у самому храмі, а також кілька образів у сусідніх церквах. На ганьбу сучасним вченим, вони так і не надали вичерпних наукових пояснень цій події; спроби хімічних досліджень начебто й були, але їхні результати невідомі. У той же час твердження віруючих про "спротив вищих сил більшовикам-іконоборцям" також виглядає непереконливо, оскільки виявлено, що оновлення ікон, бань та хрестів було досить розповсюдженим явищем, яке періодично набувало масового характеру. Перша така "епідемія" зафіксована на теренах кількох українських губерній ще на самому початку XX століття, тобто задовго до перемоги більшовиків. Київський випадок — найбільш яскравий та відомий з усіх — був частиною вже другої хвилі масових оновлень, які потім повторювалися у інших регіонах СРСР аж до кінця 1950-х років.
Руйнування Стрітенської церкви. 1930-ті роки
Як там не було, але за комуністів після такого дива Стрітенська церква зберегтися не могла і у 1930-ті роки дійсно припинила існування. На ділянці, яку вона займала, 1969 року спорудили будівлю українського відділення Торговельно-промислової палати СРСР —– суспільного об'єднання організацій, причетних до зовнішньої торгівлі (зараз тут виставковий зал Торговельно-промислової палати України). З кінця минулого століття пішли розмови про відновлення Стрітенської церкви на старому місці. У сквері перед Палатою встановили відповідну каплицю Київського патріархату, був розроблений, затверджений 2012 року і широко розповсюджений у пресі проект нового храму. З огляду на бетонно-металево-скляне оточення Львівської площі його вирішили у сучасних формах хай-теку, з прозорими стінами та оглядовим майданчиком на дзвіниці. Однак станом на 2019 рік будівництво навіть не розпочато, хоча скверик перед ТПП вже багато років оточений будівельним парканом.
