Обабіч проспекту Перемоги, з істотним відступом від червоної лінії вулиці, розташована красива, будівля з курдонером, зведена у стилі сталінського ампіру. Головний вхід прикрашає видовжений портик із чотирма колонами коринфського ордеру. Затишний дворик біля вхідної групи утворено двома бічними крилами. Нині споруду займає важлива адміністративна установа — Міністерство освіти та науки України. І хоча будівля первісно також зводилася для освітніх цілей, впродовж своєї багатодесятирічної історії вона неодноразово змінювала призначення.
Колони головного входу. 1938 рік
Все починалося в середині 1930-х років. Тоді тут, на задвірках Галицького базару (Євбазу), тулилися старі халупи, що тяжіли до так званої Солдатської слобідки, де колись проживали відставні солдати. Талановитому архітектору Дмитру Дяченку, що на той момент вже мав унікальний досвід будівництва освітніх установ, було доручено спроектувати новий виш — торговельну академію на бульварі Шевченка.
Дмитро Дяченко
У недовгий час демонстративної, але зовсім недовготривалої українізації 1920-х років за проектом цього архітектора на узліссі Голосієва з'явилася перлина київської архітектури, виконана з елементами українського бароко, —Сільськогосподарська академія. Під час сталінських репресій 1930-х років Дяченко ледь не поплатився за цей проект кар'єрою та навіть свободою. Але йому все ж дозволили будувати з суворою насторогою більше не припускатися ''націоналізму'' в архітектурі.
Головний корпус Сільськогосподарської академії в Голосієво. 1920-ті роки
На спорудження Торгової академії радянський уряд виділив велику суму у три мільйони карбованців. Будівництво, яке здійснював Міськбудтрест, спочатку йшло повільними темпами, але дуже прискорилося у 1938 році, адже країні, як писав журнал "Соціалістичний Київ", вкрай потрібні "кадри висококваліфікованих економістів і організаторів радянської торговлі". Тут мали навчатися 300 студентів, які у майбутньому повинні були не тільки працювати у галузі радянської торгівлі, а ще й розвивати громадське харчування та інші соціальні сфери. Торговельну академію планували відкрити до початку навчального року 1 вересня, але через деякі зволікання у роботах урочистості перенесли на чергову річницю Жовтневої революції. Новий навчальний заклад, за тодішньою традицією, отримав назву на честь ''батька народів'' Йосипа Сталіна.
Але почалася Друга світова війна. Працівники та студенти академії пішли на фронт, багато хто з них додому вже не повернувся. Архітектора Дмитра Дяченка було заарештовано в Москві, а навесні 1942 року він загинув у саратовському концтаборі ГУЛАГ.
Київський інженерно-будівельний інститут. 1956 рік
По війні будівлю відновили. Перші роки після визволення столиці України у будівлі тимчасово розмістився Київський інженерно-будівельний інститут (КІБІ), але після того, як він переїхав у нові корпуси на сучасному Повітрофлотському проспекті, приміщення віддали під адміністративні установи. 1958 року споруда зазнала суттєвої реконструкції за проектом архітектора Владислава Фадеїчева — її надбудували та переобладнали.
Прикінцева частина бульвару Шевченка, яка згодом стала початком проспекту Перемоги. 1960 рік
Цікаво, що первісно будівля було логічним завершенням бульвару Шевченка (у 1930-ті роки це були садиби № 82–86), але після того як від останнього відтяли частину на користь проспекту Перемоги, колишня торговельна академія опинилася на його початку. Тож зараз Міністерство освіти і науки України має адресу проспект Перемоги, 10.
