Київська телевежа — найвища споруда у країні, гордість киян та один з символів столиці. Але зараз мало хто з містян знає, що це не перша конструкція такого функціонального призначення у Києві. Перша телевежа у місті постала на початку 1950-х років неподалік сучасного Майдану Незалежності. Цікаво, що місцем для її встановлення було вибрано рештки оборонного валу часів Ярослава Мудрого, який проходив паралельно сучасній вулиці Малопідвальна і фактично подарував цій міській артерії її назву. Позаду телевежі звели телецентр. Будівництву, яке закінчили у 1951 році, передувала відповідна постанова міської влади, що набула чинності наприкінці 1940-х років.
Початок будівництва першої київської телевежі. Початок 1950-х років
На першому етапі телевежа транслювала тільки один канал. Причому це відбувалося тільки по закінчені робочого часу на підприємствах міста. Працівники поверталися додому і мали змогу дивитися телевізор. До речі, тоді це було великою рідкістю, дуже часто на цілий багатоквартирний будинок знаходився тільки один телевізор, який приходили дивитися усі сусіди. Віщання забезпечувала телевежа на Малопідвальній вулиці. Висота вежі сягала 180 метрів. Конструктори із гордістю зазначали, що вона вдвічі перевищує Лаврську дзвіницю. Такий розмір конструкції, до того ж зведеній на штучному пагорбі-валу, дозволяв побачити телевежу майже з будь-якої точки історичного центру міста.
Перша київська телевежа в панорамі центра міста. 1960 рік
Навесні 1954 року міський телецентр створив пересувну студію для трансляцій наживо важливих подій. Наприкінці 1950-х телетрансляції подовжилися й на денний час, а ще за декілька років з'явилися нові канали. У 1967 році вперше запрацювало кольорове телебачення. Тодішня вишка забезпечувала трансляцію на 60 кілометрів, тож вдосконалення технологій та стрімкий розвиток міста призвели до необхідності будувати нову більш потужну вежу. Вона мала стати вищою в 2,5 рази. Цікаво, що первісно її проект був запропонований на конкурс будівництва телевежі в Останкіно. Тож київська розробка могла стати головною телевежею Радянського Союзу. Але московські чиновники відхилили пропозицію українських вчених.
Проектував конструкцію київський інститут "УкрНДІпроектстальконструкція" ім. Шимановського. Проект, який свого часу розробляли для Москви, передбачав висоту в 500 метрів. Для Києва його переробили, скоротивши більше ніж на 100 метрів, й почали будівництво. Ділянкою вибрали колишнє військове кладовище часів Першої світової війни у верхів'ях Бабиного Яру. Під час спорудження, за деякими даними, було знайдено велику братську могилу часів Голодомору.
Будівництво конструкції зайняло п'ять років. Київська телевежа стала унікальною одразу за декількома критеріями. Вона стала найвищою у світі решітчатою конструкцією. Її монтували за методом так званого нарощування. Частини вежі встановлювалися одна на одну за допомогою домкратів. При цьому не використали жодного болта або заклепки. Всі елементи конструкції кріпилися одна до одної за допомогою електрозварювання. Всередині конструкції встановили дві ліфтові шахти. Вантажний елеватор може підняти до 640 кг на висоту 192 метри. Пасажирський ліфт підіймається до 320 метрів. Останні 60 метрів працівникам, які обслуговують цей важливий об'єкт, доводиться підніматися спеціальним сход-трапом. На жаль, потрапити на екскурсію всередину неможливо, тому що подібні заходи тут заборонені, хоча це вельми перспективний напрямок для заохочення внутрішнього туризму у місті. Висота телевежі 385 метрів — це найвища споруда в Україні. Цікаво, що вона вища відомої паризької Ейфелевої башти на 60 метрів, а її вага при цьому втричі менша.
Етапи будівництва телевежі на Сирці. Кінець 1960-х років
Паралельно з будівництвом нової вежі демонтували стару. Враховуючи її висоту та неможливість повалення конструкції через близькість житлових та адміністративних будинків, конструкцію почали просто поступово розпилювати, починаючи з верхівки. До сьогодення збереглася бетонна основа першої київської телевежі.
У 1980-ті роки стартувало будівництво телецентру, який кияни-гострослови за відповідну форму прозвали "Олівцем". Гумор гумором, але місце для будівництва було вибрано дуже невдало. "Олівець" звели на рештках варварські знищеного єврейського кладовища. Дехто зі співробітників каже, що працювати у будівлі морально некомфортно. Наразі телецентр так повністю й не закінчений, одначе всередині корпусу є цікавий об'єкт — там розташовано Музей телебачення.
