Так звані кадетські корпуси почали з'являтися на території Російської імперії ще у XVIII столітті. В таких закладах молодих юнаків готували до служби у війську на молодших офіцерських засадах. У Києві подібний заклад було створено у 1830-х роках під час правління імператора Миколи І, який волів перетворити місто на одну з самих потужних фортець у Європі. Первісно Кадетський корпус займав споруду на сучасному бульварі Шевченка, зведену для гімназії, а згодом переїхав до власної будівлі, яку зараз займає Міністерство оборони України.
Дача митрополита. Малюнок 1830-х років
Колись на цьому терені шумів великий гай і розташовувалася заміська дача київських митрополитів. Це було одне з найулюбленіших місць відпочинку киян, де час від час влаштовували гуляння. Саме тут вперше в історії міста була запущена велика повітряна куля. Серед гаю протікала невеличка річечка, на якій знаходився млин та ставок. Військове відомство викупило ці землі у церкви. Взамін митрополит отримав заміське володіння Совки з невеликим селом. Колишній митрополичий гай огородили парканом, і з того часу простим людям сюди ходити вже було не можна. Почалося будівництво Кадетського корпусу.
Подейкують, місце вибрав безпосередньо сам імператор Микола І під час свого візиту до Києва. Він вподобав цю територію і вирішив, що саме вона підходить для розташування навчального закладу, де виховуватимуться майбутні офіцери — його опора у прийдешніх імперських війнах. Старт будівництва із підготовчими роботами почався у 1847 році й тривав майже десять років. Опікувалася будівництвом спеціально створена комісія. До її складу входили військові спеціалісти, а безпосередньо процесом керував архітектор Іван Штром. У 1857 році велична споруда у стилі класицизму була здана до експлуатації. Новий корпус назвали Володимирським на честь великого князя Володимира Олександровича — онука Миколи І.
Ставок Кадетського корпусу. 1900-ті роки
Окрім основного корпусу, було зведено безліч додаткових споруд. В колишніх митрополичих ставках облаштували купальні, де у літню спеку плавали кадети. А коли хлопців відвідували представниці протилежної статі — сестри, кузини та подруги, можна було здійснити водну прогулянку озером на човні. В гущині гаю розташовувався літній табір, куди вихованці перебиралися під час літніх вакацій. При корпусі існувала православна церква і католицька каплиця, адже серед кадетів було багато католиків, в першу чергу поляків. У будівлі працював свій автономний водопровід — вода сюди постачалася зі ставка.
На момент побудови Кадетський корпус став чи не найбільшою спорудою у місті. На нього пішло понад 100 тисяч цеглин, а витратили склали більше мільйона рублів. Вулиця, яка проходила повз навчальний заклад, отримала назву Кадетське шосе, згодом нею рушив трамвай, який тривалий час був приватною власністю київського підприємця Давида Марголіна. До початку ХХ століття Корпус випустив понад 2000 фахівців, багато з яких відзначилося в подальшому у військовій справі та вписали свої імена в історію.
Урок гімнастики у Кадетському корпусі. Початок ХХ століття
Під час революції Корпус було українізовано. За часів Гетьманату кадети сформували спеціальний курінь для підтримки порядку в місті. Після приходу більшовиків будівлю зайняли командні курси, які згодом були переформовані у піхотну школу. Одним з випускників цієї школи був 15-річний Аркадій Гайдар — в подальшому відомий радянський дитячий письменник. Він залишив у спогадах мальовничий опис колишнього Кадетського корпусу та його території.
Відбудований і реконструйований колишній Кадетський корпус. 1952 рік
Під час Другої світової війни будівля постраждала, але згодом була відбудована та переобладнана й розширена. Тут розмістився штаб Київського військового округу. Тоді ж, у 1950-ті роки, поруч побудували критий басейн та стадіон. Нині будівлю займає Міністерство оборони України.
Міністерство оборони України. 2011 рік
Кадетський гай, на жаль, не зберігся. Революція і війни лишили від нього тільки поодинокі дуби-велетні. У наш час Кадетським Гаєм назвали вулицю в одному з районів Києва. Правда, місце її розташування практично не має відношення до справжнього Кадетського гаю, який був на відстані у декілька кілометрів. Річка Кадетський гай наразі захована у колектор, а на місцях колишніх ставків прокладено залізничні колії та зведено гаражі.
