У кожному адміністративному районі Києва працює відділ реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), де щоденно скріплюють шлюбні узи десятки молодят. Але більшість киян все ж воліє пройти одну з найважливіших церемоній у житті в Центральному палаці урочистих подій, розташованому обабіч галасливого проспекту Перемоги. Хоча дехто й має забобони з цього приводу. Тривалий час функцію центрального РАЦСу виконував знаменитий Шоколадний будиночок, що на Липках. І в місті розповсюджена байка, що зареєстровані там шлюби більш вдалі, ніж ті, що оформлюють в сучасному. Але це лише міська легенда.
Колись на майданчику, де нині розташована будівля Палацу були болота, оскільки цей терен належить до річки Либідь, яка й досі протікає неподалік, але вже у бетонній канаві. Далі, у напрямку Святошина, розташовувалися дачі. Після 1870 року, коли до Києва провели залізницю, на місці сучасного Палацу розташували великі склади гасу (керосину). До речі, вулиця Шолуденка, що знаходиться неподалік, мала колись назву Керосинна.
Фото Брест-Литовського шосе (нині проспект Перемоги) зроблене з Повітрофлотського моста в бік Святошина. Ліворуч за парканом територія, де згодом буде збудовано Палац. 1964 рік
За згадками киян, які пережили нацистську окупацію Києва 1941–1943 років, більш за все мешканці прилеглих вулиць боялися, що у склади може влучити бомба, адже тоді полум’ям охопило би усю прилеглу місцевість. В подальшому небезпечні склади ліквідували й територію впорядкували. По мірі розбудови навколишньої місцини тут зробили невеликий сквер. З одного боку він був відрізаний проспектом, з іншого — швидкісним трамваєм, відкритим у 1975 році.
Йшли роки, й улюблений киянами Шоколадний будиночок потребував серйозного ремонту. Окрім цього, він вже не задовольняв потреби все більшого попиту, адже населення міста стрімко зростало. Тож наприкінці 1970-х років на ділянці поруч із Повітрофлотським мостом почалося будівництво нового Палацу одружень. Будівництво здійснювали за проектом архітекторів Вадима Гречини, Ірина Гречини, Вадима Гопкало та чисельних фахівців інституту Київпроект. Ситуацію ускладнював вогкий ґрунт, що було пов'язано з близькістю заплави річки Либідь. Але будівничі гідно впоралися з проблемою.
Палац урочистих подій. Листівка кінця 1980-х років
У 1981 році новий Палац урочистих подій було урочисто відкрито. Будівля створена у досить незвичайних архітектурних формах — нагадує рівнобічний трикутник зі зрізаними боками. Через це гострі на язик кияни охрестили її "бермудським трикутником". Особливо цей жарт полюбляли чоловіки, які казали, що після відвідування будівлі люди безслідно зникають, як на Бермудах. Але від того бажаючих одружитися та вийти заміж менше не стало. У гарячий сезон черги тривали місяцями, та й зараз треба подавати заяву заздалегідь. Ще один цікавий факт: за часів радянської влади інтернаціональні шлюби можна було оформити тільки тут, районні ЗАГСи такі функції не виконували.
Скульптура "Материнство". 2008 рік. Фото М. Кальницького
Зображення будівлі Палацу урочистих подій, зведеного з урахуванням навколишнього середовища, гармонійно вписаного у ландшафт і місцевий сквер, увійшло навіть на київські листівки, що репрезентували столицю України. Завдяки трикутній формі для урочистих церемоній тут призначені три окремих зали з прекрасною інсоляцією. Первісно перед входом зробили красивий басейн, який прикрасили двома скульптурами роботи Валентини Михайлевич — "Материнство" і "Птахи, що злітають".
Скульптура "Птахи, що злітають". 2008 рік. Фото М. Кальницького
На початку 1990-х років басейн став занепадати, згодом його зовсім занедбали, а коли почали готувати територію бід багатоповерхову забудову, в 2013 році скульптури перенесли на площу Слави, об'єднали в єдину композицію і встановили перед Палацом школярів.
Об'єднана композиція зі скульптур на новому місці. 2014 рік. Фото М. Кальницького
На ділянці, де розташований Палац урочистих подій, почалося будівництво величезних хмарочосів, які повністю відтіснили модерністську споруду на другий план. Колишня архітектурна домінанта зараз виглядаю зовсім маленькою і незначною, "бермудський трикутник", що колись здавався величезним, тепер сам губиться серед велетнів зі скла та бетону.
