1891 року в Києві утворилося доброчинне Товариство надання допомоги хворим дітям. Заснували його Володимир Толлі (син колишнього міського голови Івана Толлі) та його дружина Ольга. Вона й стала головою Товариства, а її чоловік — скарбником. Правління Товариства розмістилося на Олександрівській вулиці (нині Грушевського, 10), у щойно збудованому особняку, який Ольга Василівна придбала у підприємця та мецената Олександра Бродського. Безпосередньо за допомогу хворим дітям відповідав у Товаристві досвідчений педіатр Федір Чорномор-Задерновський, а медична частина попервах містилася у найманій квартирі на Михайлівській вулиці. Тут лікарі у двох кімнатах чергували, а ще у п'яти вели прийом.
Лев Бродський
Товариство плекало надію коли-небудь накопичити грошей на власну поліклініку, ділянку для якої на Бульварно-Кудрявській, 20 місто надало заздалегідь. Але проблема вирішилася досить швидко завдяки цукрозаводчику Льву Бродському, двоюрідному братові попереднього власника будинку на Олександрівській. Бродський увійшов до складу правління та пожертвував Товариству 60 тисяч рублів. Проектування доручили інженеру Станіславу Підгурському, але Бродський зажадав удосконалити його проект з огляду на "дитячу специфіку" закладу. Нового виконавця, архітектора Михайла Артинова, консультував з цих питань ще один знаний педіатр — Василь Чернов, очільник університетської кафедри дитячих хвороб, керівник та надихач безлічі київських медичних закладів, один з ініціаторів запровадження протидифтерійної сироватки. За керівництво будівельними роботами Артинов грошей не взяв.
Василь Чернов
Амбулаторія на Бульварно-Кудрявській відкрилася 1898 року. Готичні елементи її вуличного фасаду перегукувалися з особняком Штейнгеля на протилежному боці вулиці (він частково зберігся під № 27). Над входом до амбулаторії містився барельєф, що зображував хвору дитину. Фасад виглядав зовсім маленьким, але то було хибне враження: видовжена углиб садиби будівля вміщувала залу на 300 осіб, п'ять лікарських кабінетів, інфекційне та хірургічне відділення, лабораторію для стерилізації молока, бібліотеку, квартири лікарів тощо. Коли через фінансову скруту Толлі довелося продати свій будинок, у амбулаторії знайшлося місце й для правління Товариства. Серед лікарів, що приймали у медичному закладі, слід згадати хірурга Євгена Черняхівського, який першим у Києві зробив вдалу операцію на серці, зашивши наскрізне поранення.
У 1920-ті роки амбулаторію підвищили у статусі до Центральної дитячої поліклініки, але потім знов понизили до районної лікарні № 15. Наприкінці 1980-х років Інститут урології почав зводити поряд дитячу урологічну лікарню, проте справа обернулася черговим довгобудом і з місця не зрушила досі. Прикро, що задля цього прожекту знищили ще одну цінну пам'ятку — колишнє депо Вільного пожежного товариства на розі Обсерваторної вулиці.
Каланча і будівля депо Вільного пожежного товариства (ліворуч). Листівка початку ХХ століття
Це Товариство — його ще називали Вільною пожежною дружиною — виникло 1895 року і мало допомагати міській пожежній команді, яка була малочисельною і не завжди вправлялася з одночасними пожежами у різних місцях. Допомога була більш ніж суттєвою: добровольців у Вільній дружині набралося близько п'яти тисяч. Серед них був і архітектор Микола Яскевич, який спроектував муровану будівлю депо з 27-метровою дерев'яною каланчею. Крім депо, на ділянці, яку міська дума надала безкоштовно (пізніше Товариство очолював міський голова Іполит Дьяков), вміщувалася контора, стайня на 13 коней, сарай для обладнання і навіть навчальна стінка для тренувань у вигляді фасаду з вікнами. Тренувалися добровольці непогано: повна підготовка обозу до виїзду не тривала й півхвилини.
Тренувальна стінка Вільної пожежної дружини. 1900-ті роки
Депо з допоміжного швидко стало самостійним протипожежним осередком; до зони його відповідальності входили Лук'янівка, Шулявка та Деміївка (був випадок, коли дружинники прибули гасити пожежу на Деміївці раніше за місцевих пожежників). При Товаристві існував сажотрусно-пічний відділ, який за помірковану платню пропонував очищення та випал пічних труб із дотриманням усіх протипожежних норм. Служба сажотрусів діяла тут і за радянських часів, а останні роки існування депо правило за меблевий магазин.
Магазин "Меблі" в будівлі колишнього депо. Фото В. Дубовецького. 1982 рік
Що ж до дитячої амбулаторії, то після згорнення "урологічного проекту" вона недовго лишалася діючою. Створена 1996 року Академія мистецтв України розмістила у відреставрованій будівлю свою Президію.
