1896 року в Києві виникло Товариство поширення нижчої комерційної освіти, до якого входили Никола Терещенко, Семен Могилевцев, Микола Чоколов, Михайло Дегтерьов, Яків Бернер та інші купці та промисловці. Головою Товариства за пропозицією Терещенка став його зять Богдан Ханенко. Найбагатші київські підприємці як ніхто розуміли необхідність підготовки економічних кадрів, а також те, що цю підготовку краще починати з підліткового віку. Вже наступного року на Подолі (у так званому дворянському повітовому училищі на розі вулиць Костянтинівської та Хоріва) відкрилася Торговельна школа для хлопців, а на початку 1899 року у трьох кімнатах на першому поверсі з'явилося її жіноче відділення — перша ластівка жіночої комерційної освіти у Російській імперії.
Торговельна школа на Костянтинівській вулиці. Початок ХХ століття
У перший рік існування школи померла Пелагія Георгіївна Терещенко, вірна супутниця 46-річного подружнього життя Николи Артемійовича. Ім'ям дружини меценат назвав жіноче відділення, а також 100-тисячний недоторканий капітал, призначений для його розвитку.
Листівка з помилковим підписом. Початок ХХ століття
Вже 1902 року жіноча Торговельна школа коштом Терещенка отримала власний будинок. Києвознавцям добре відома курйозна листівка з підписом "Женская школа имени Терещенко", де чомусь зображено Подільську жіночу гімназію (нинішній ліцей № 100 на Покровській вулиці), втім, також розбудовану коштом Николи Артемійовича. Школу ж імені Пелагеї Терещенко звів на Бульварно-Кудрявській вулиці Павло Голландський — "родинний архітектор" Терещенків, — чудово вписавши її у межі нестандартної наріжної ділянки. На першому поверсі двоповерхової будівлі були службові приміщення для вчителів, 8-кімнатна квартира шкільного інспектора, канцелярія та медпункт. Заняття ж відбувалися у чотирьох великих класних кімнатах другого поверху; там-таки розташувався актовий зал, бібліотека та рукодільна майстерня.
Пелагея Терещенко
Школа мала три основні класи та один підготовчий. До вступних іспитів допускали 12–15-річних дівчат, які вже закінчили два початкові класи у інших закладах. Загальноосвітня програма була стандартною для середніх шкіл, а з другого основного класу починалися спеціальні предмети: основи комерції, комерційні арифметика та кореспонденція, комерційна географія. Учениці останнього класу ділилися на дві групи, одна з яких поглиблено вивчала бухгалтерську справу, а інша — товарознавство.
За переконанням членів Товариства, випускники цієї та інших торговельних шкіл мали витіснити з промисловості непідготовлених випадкових службовців, які завдавали комерції непоправної шкоди. Однак самі учениці також нерідко виявлялися слабко підготовленими — були роки, коли понад третину з них відраховували за неуспішність. Проте (оскільки закладом відало не Міністерство освіти, а Міністерство торгівлі) інших покарань у школі не було. Як з гордістю вказувало у звітах керівництво, система покарань була непотрібна через повну відсутність порушень. Найстрашнішою провиною було запізнення на заняття, що кожного разу тягнуло за собою довгі виховні бесіди.
Школа імені Пелагеї Терещенко
У 1914 році школу мали надбудувати третім поверхом, проте цього не сталося через війну. Натомість родина Терещенків влаштувала тут лазарет, перевівши вихованок до Першого комерційного училища тут-таки на Бульварно-Кудрявській вулиці. За радянської влади профіль школи залишався незмінним: у 1920-ті роки в ній послідовно працювали соціально-економічні курси, торговельна профшкола та кооперативний технікум. З 1930-х до технікуму "підселили" звичайну школу з поглибленим вивченням німецької мови (під час нацистської окупації ця школа діяла для київських "фольксдойче"). Після війни тут була середня школа № 24, у якій навчався син Микити Хрущова Сергій — його щодня привозили машиною з відомої "хрущовської дачі" на Татарці. 1970 року будівлю передали Інституту удосконалення вчителів, який вів свою історію від педагогічних курсів 1875 року та Педагогічного інституту імені Бориса Грінченка 1919 року. 1993 року ім'я вченого повернули Інституту. Зараз він називається Університетом імені Грінченка, а будівлю колишньої школи займає його ректорат.
Пам'ятник Борису Грінченку
Пам'ятник Грінченку встановлено на невеликому бульварі, який впирається у бічний фасад колишньої Торговельної школи. Товариство визначному філологу, літературознавцю та письменнику Грінченку складають на бульварі інші майстри слова — Шандор Петефі та Оноре де Бальзак. Погруддя Петефі встановлено 2009 року "в обмін" на пам'ятник Тарасові Шевченку в Будапешті; бюст Бальзака, встановлений 2019 року, виготовлено ще 1965 року, причому скульптор Василь Бородай використав гранітну брилу з маєтку дружини Бальзака Евеліни Ганської.
