Одна з найкрасивіших будівель на морському фасаді міста, безумовно, будівля Міської Ради - колишньої Одеської біржі. Восени 1828 року, під час перебування імператора Миколи I в Одесі, був затверджений план будівлі для біржових зборів. Як повідомлялося в пресі, будова було повторенням Олександрівського палацу в Царському Селі під Санкт-Петербургом. 5 березня 1829 року у будівельний комітет були відправлені: «височайше затверджені» плани внутрішнього розташування, фасади, кошториси на кам'яні, столярні, теслярські, а так само ліпні та живописні роботи. 23 травня того ж року в присутності градоначальника і генерал-губернатора була проведена закладка будівлі «вельми красивою архітектури».
Обладнання будівлі біржі
Архітектор Боффо скомпонував будівлю у формі витягнутої букви «П»: перпендикулярно до залу примикали два корпуси, торці яких з боку нинішнього Приморського бульвару з'єднувала подвійна колонада коринфського ордера. За колонадою, між корпусами, був внутрішній дворик. «Храмоподобна будівля біржі» по завершенні будівництва в 1834 році стає міською визначною пам'яткою. Подорожуючим по Італії чи Греції мало кому рідко доводилося бачити більш чарівну сцену місячного світла, ніж колонада Біржі крізь просвіти між деревами, що тягнуться вздовж бульвару. 13 лютого 1837 року одеситами в біржовий залі з нагоди остаточного влаштування біржової будівлі було проведено бал.
Роль Біржі
Роль Біржі була дуже велика в економічному і соціальному житті, як Одеси, так і всього півдня України. У 1848 році був організований особливий біржовий комітет, завдяки роботі якого значно збільшилися обсяги торгівлі сільськогосподарською продукцією. По відпуску пшениці, закупленої на біржевих торгах, Одеса була на першому місці в Російській імперії - її називали «пшеничним містом». Поряд з зерном на Біржі йшла жвава торгівля вовною, шкірою, салом, лісом і іншим товаром. По своєму торговому значенню Одеська Біржа поступалася лише Петербурзькій і Варшавській.
Одеса. Біржа
Переобладнання
У 1871 - 1873 рр. з метою розширення площі для біржових зборів під керівництвом архітектора Моранді будівлю ґрунтовно переобладнали. Внутрішній дворик перетворили на вестибюль, для чого його перекрили, а один ряд колон забрали кам'яною кладкою, на тлі якої тепер чітко постали дванадцять колон зовнішнього ряду, що зберігся. У напівкруглих нішах бічних крил встановили скульптури давньоримських богів: Церери - покровительки землеробства і Меркурія - бога торгівлі.
Над балюстрадою встановлено скульптури двох жінок, що знаменують собою День і Ніч, а між ними годинник, створений на Туманному Альбіоні фірмою «Сміт і сини». Ця скульптурна група символізує зміну дня і ночі - вічність часу. Після будівництва Нової в будівлі Старої Біржі розташувалася Міська Дума, і поступово інтер'єри все більше і більше втрачали первозданний вигляд. «Чудесні» колони, що були колись більш суворі, світло-білі, стали «підрум'янені під рожевий мармур». Було менше позолоти і більше простоти.
Вихор революційних і післявоєнних подій
14 січня 1918 року, на ранок після січневого повстання, годинник над будівлею почав відлік іншого часу: в залі колишньої думи на зборах Рад робітничих, солдатських, матроських і селянських депутатів була проголошена Радянська влада в Одесі. А наступного дня будівля знову опинилась на «перехресті» подій. З вибитих вікон міської Думи вилітали і кружляли на вітрі пошматований канцелярський папір; під витонченої колонадою з білими статуями в нішах ковзали по кам'яних плитах обгорілі папки, обгортки справ і звітів. Але це, як виявилося, ще не було остаточним кінцем Думи. Через два місяці почалася австро-німецька окупація Одеси, що змінилася французькою інтервенцією.
А коли інтервенція доживала свої останні години, до особняка Думи на бульварі підкотили два вантажних автомобіля. В кузові однієї машини був загін бійців з декількома кулеметами. У другій машині - виконком Ради робітничих депутатів. Два бійці прикріпили червоний прапор до флагштока на шпилі думи. У цей день Рада робітничих депутатів оголосила, що з 12 години вся влада в місті і околицях перейшла в її руки. У 1946 - 1949 рр. будівлю було реставровано та реконструйовано. Змінилася планування, збільшилася кількість робочих кімнат. Було відновлено і повністю реконструйовано найбільш цінні в архітектурному відношенні зали.
***
На сьогоднішній день стало доброю традицією у будівлі Міської Ради з широким розмахом і веселощами зустрічати Новий рік і масляну, а також інші заходи міста, що супроводжуються концертами та святковими салютами. Але якою б не була історія будівлі для біржових зборів, Одеса прикрашена чудовою спорудою, яка при дбайливому ставленні послужить ще не один десяток років. Будівля старої одеської Біржі є одним з кращих зразків громадських споруд в стилі класицизму в Україні.
Одеса. Міська рада
І сьогодні старий годинник, який нині одесити шанобливо називають курантами, розносить по бульвару мелодію пісні з оперети «Біла акація» композитора Ісаака Дунаєвського: «Ти всюди зі мною, ти в серці своїм, Одеса, моє місто рідне ...»
