Потьомкінські сходи

 «Дивовижні Потьомкінські сходи, – стверджував письменник Олександр Воїнов, –  коли рухаєшся вгору  їхніми широкими кам’яними сходинками, здається, що вони ведуть просто на небо. І від цього почуття не можна звільнитися, скільки б разів ти ними не підіймався».

Потьомкінські сходи (фото з книги: Александров Р. Прогулки по литературной Одессе. – Одесса: Сепрос Корп. Инт., 1993)

ОДЕСЬКИЙ МІФ

 Одним із головних брендів та символів Одеси є Потьомкінські сходи. Крім того –  це блискучий приклад, як класичний зразок довгобуду, позбавлений практичного сенсу, з часом набуває абсолютно нових властивостей і якостей, стає пам’ятником архітектури, предметом гордості, невід’ємною частиною одеського міфу. Адже навіть сама назва – Потьомкінські –  стосовно  них не має ніякого історичного сенсу.

РІШЕННЯ ГУБЕРНАТОРА

 На зорі становлення Одеси море підходило майже впритул  до крутого берега  майбутнього Приморського бульвару. І спускалися тоді до моря тут так, як написав О. С. Пушкін в уривку з «Подорожі Онєгіна»:

...С крутого берега сбегая,

Уж к морю отправляюсь я.

 До середини 1830-х бульвар був повністю забудований низкою елітарних особняків. Посеред  ряду цих розкішних палаццо утворилася невелика площа, з двома напівциркульними будинками, встановленим монументом першому одеському градоначальнику герцогу де Рішельє та двома бульварними алеями. І ось,  при усій цій невимовній красі, на урвищах сором’язливо ховалися старі дерев’яні східці, якими до моря і ходив колезький секретар Олександр Пушкін.

 На думку новоросійського генерал-губернатора графа Михайла Сергійовича Воронцова грандіозні сходи повинні були гідно увінчати бульварний ансамбль з боку моря.

ТРИВАЛИЙ ДОВГОБУД

 Недовго думаючи, будівництво сходів віддали з торгів на підряд. Видатний одеський архітектор Франц Боффо в лютому 1836 року «представив складені ним кондиції на будівництво від бульвару до моря кам’яних сходів». Після чого приступили до виконання робіт. Однак, призначення нереальних термінів будівництва, при цьому повне ігнорування інженерної геології, призвели до виснажливого довгобуду.

 Дуже рельєфно позначили ситуацію Адель та Ксав’є Оммер де Гелль, які відвідали Одесу в кінці 1830-х. «Впродовж двох чи трьох років, –  пишуть вони, –   споруджуються гігантські сходи, які, відкриваючись на Бульвар, м’яко спускаються до берега моря. Ця споруда –   фантазія настільки ж руйнівна, як і даремна, –   вже поглинула величезні кошти, і обійдеться приблизно в мільйон. Її хочуть прикрасити вазами та статуями, однак великі тріщини вже зараз викликають побоювання майбутнього руйнування ... ».

 Так чи інакше, а будівництво йшло з рук геть погано. І все це в умовах посушливого клімату, холерних та чумних епідемій. Тоді, замовники сформували спеціальну наглядову комісію в складі англійського інженера Уптона, військового інженера Морозова та гідротехніка Фан-дер-Фліса, яка переглянула початковий проект і внесла до нього суттєві зміни.

НАЙКРАЩИЙ ПАМ'ЯТНИК, ЯКИЙ ТІЛЬКИ МАЄ ОДЕСА

 Якщо вдатися до ілюстрації, що характеризує конструкцію Бульварних сходів, то це по суті – похилий пішохідний міст, який поєднує високе плато з морським берегом. І споруджувалися вони як міст –  багатоарочний, на різновисоких опорах-биках. Згідно з уточненим проектом, цей масивний блок з місцевого вапняку спирався на потужні дерев’яні палі, «кам’яні стовпи» і прорізався трьома поздовжніми і дев’ятьма поперечними склепінчастими коридорами. Ці поперечні галереї утворювали на бічних гранях сходів кам’яні аркади. Газета «Одеський вісник» в одній із своїх заміток писала, що сходи зі своїми наскрізними аркадами стануть окрасою прибережної частини міста.

Сходи з бульвару до моря ((План-схема напівкруглої площі та гігантських сходів) (фото з книги: Історичні традиції добросусідства Одещини: науково-популярне видання. – Одеса: [Б.в.], 2011)

 Спочатку сходи налічували 200 сходинок, але після влаштування насипної набережної, вісім нижніх сходинок потонули в ґрунті.

 Восени 1838 року почалися нові обвали бровки плато, а в травні 1839 - го комісія нагляду за будівництвом визнала, що «знати не може», чи повторяться неприємності. Але все пересилила вольова натура губернатора М. С. Воронцова. У 1841 році будівництво сходів було цілком закінчено, хоча насправді фактична їхня здача в експлуатацію відбулася лише в 1842-му.

 Згодом схил по обидві сторони сходів був ґрунтовно укріплений «садами, що висять», насадженими на насипному ґрунті. Такими і побачив їх в 1843 році польський письменник Юзеф Крашевський та назвав «одним з найкращих пам’ятників, яких тільки має Одеса». 

 ...Пройшли роки. З того часу бульварними сходами в Одесі захоплювалися десятки знаменитостей: драматург Олександр Миколайович Островський, письменники Марк Твен, Жюль Верн, Олександр Грін, Іван Нечуй-Левицький та ін.

 200 сходинок та десять прольотів на початку XX століття здолав на автомобілі один із перших «екстрималів» того часу, авіатор і льотчик-випробувач Сергій Уточкін, а під час першої «Гуморини» той же слалом повторив на старенькому горбатому «Запорожці» відчайдушний одеський таксист Фіма Видомський. А потім час вніс свої корективи ...

«БРОНЕНОСЕЦЬ «ПОТЬОМКІН»»

 Історія та кінематограф назавжди пов’язали Гігантські сходи з бунтівним броненосцем «Князь Потьомкін-Таврійський». А нова назва прижилася виключно  завдяки знаменитому фільму Сергія Ейзенштейна «Броненосець" Потьомкін "», знятому в 1925 році, точніше –  сцени розстрілу мирних громадян на сходинках зазначених сходів. Насправді ніякого розстрілу тут не було, бо підходи до них були блоковані поліцією та військовими.

 Незабаром після виходу фільму поет Микола Асєєв стверджував, що «одеські сходи ... не забудуться глядачами». І дійсно, «дитячий візок, який пустили сходами асистенти великого режисера, прокотився»  екранами всього світу, а загальновідомі сходи почали називатися Потьомкінськими.

Вид на рейд з Потьомкінських сходів

 Потьомкінські сходи стали одним із звичних та зрозумілих одеських символів. Вони стали місцем для фотосесій, проведення багатьох різноманітних акцій та святкувань Дня міста. А після закінчення останньої їхньої реконструкції, урочисте відкриття Потьомкінських сходів стало для Одеси однією з головних подій 2017 року.