Ще 1875 року художник Микола Іванович Мурашко заснував першу в Києві художню Рисувальну школу, яку почав фінансово підтримувати цукрозаводчик та меценат Іван Николович Терещенко. Школа відіграла надзвичайну роль у мистецькому розвитку Києва, надавши путівку в життя багатьом відомим художникам. Проте на двадцять п'ятому році існування школи Терещенко з Мурашком не знайшли спільної мови: меценат наполягав на розвитку прикладного (художньо-промислового) навчання, а засновник відстоював пріоритет чистого мистецтва. Зрештою Терещенко припинив фінансування закладу.
![Микола Мурашко](/img/article_photo/02huduch.jpg)
Микола Мурашко
Естафету Рисувальної школи підхопило Київське художнє училище. Спочатку це були тимчасові Класи живопису, малювання та креслення, які у січні 1901 року відкрилися на Софійській вулиці. Засновниками Класів стали викладачі Рисувальної школи — художники Микола Пимоненко, Володимир Менк, Іван Селезньов та інші; дехто з них самі навчалися у школі Мурашко. Завідував Класами архітектор Володимир Ніколаєв, він же очолив і училище, створене на їх основі восени того ж 1901 року. З 1902 року училище винаймало верхні поверхи новозбудованого будинку, що належав Михайлові Ріхерту, власнику знаменитого пивзаводу на Кирилівській вулиці.
![Володимир Ніколаєв](/img/article_photo/03huduch.jpg)
Володимир Ніколаєв
На малярському відділенні училища викладали, крім вже згаданих, видатні живописці Фотій Красицький, Григорій Дядченко, Федір Кричевський, Олександр Мурашко — племінник засновника; на скульптурному — відомі київські митці Федір Балавенський та Еліо Саля; на архітектурному — сам Ніколаєв та його син Іпполит, Едуард-Фердинанд Брадтман, Валеріан Риков, а також Василь Листовничий — прототип відомого персонажа "Білої гвардії", несправедливо зганьблений Булгаковим. Навчалися в закладі ті самі хлопці й дівчата, що й в Мурашка, але за програмою петербурзької Академії мистецтв, до якої мали право вступати по закінченні училища. Менш амбітні учні задовольнялися дипломом вчителя малювання. Проте як ті, так і інші, продовжуючи мистецьку кар'єру, робили значний внесок в українську радянську культуру — скульптор (та кінорежисер) Іван Кавалерідзе, плідний майстер станкового живопису Матвій Донцов, театральний художник-авангардист Анатолій Петрицький та інші.
![Петербурзька імператорська Академія мистецтв](/img/article_photo/04huduch.jpg)
Петербурзька імператорська Академія мистецтв
Всесвітня відомість чекала на ще одного вихованця училища — Олександра Архипенка. Саме під час навчання тут він влаштував першу виставку своїх скульптурних робіт, серед яких була постать Мислителя, пофарбована у червоний колір. На квитки для відвідувачів-робітників та селян діяла знижка. Через це виставку ледь не закрив поліцейський наглядач, який запідозрив автора у злодійському співчутті пролетаріату, а у червоному Мислителі побачив символ революційної думки. До речі, Архипенко дійсно брав участь у революційних подіях 1905 року. Він приєднався до групи бунтівних студентів, що змусили тимчасово піти з посади директора Ніколаєва, запросили нового керівника, Сергія Світославського, і встановили у закладі "демократію", яка без фінансових надходжень ззовні протрималася лише два тижні. Втім, карного переслідування не було, і Архипенко, виключений з училища разом з іншими бунтівниками, просто перейшов до приватної студії Світославського.
![Олександр Архипенко](/img/article_photo/05huduch.jpg)
Олександр Архипенко
У 1917–1918 роках училище ділило приміщення з Другою українською гімназією імені Кирило-Мефодіївського братства (семеро її учнів загинули під Крутами). 1920 року, наче виконуючи давнє побажання Івана Терещенка, училище перепрофілювали на Художньо-промислову школу, яка незабаром виїхала з будинку. Деякий час тут перебував новостворений Художній інститут, який теж швидко переїхав; згодом — окремі підрозділи Інженерно-меліоративного інституту.
![Педагогічне училище ім. Крупської. Початок 1960-х років](/img/article_photo/06huduch.jpg)
Педагогічне училище ім. Крупської. Початок 1960-х років
З 1963 року будівлю зайняло міське педагогічне училище № 1 (більш відоме як училище імені Крупської), у 1990-ті роки перейменоване на коледж. 2007 року воно разом з іншими муніципальними педагогічними закладами Києва влилося до Київського педагогічного університету імені Бориса Грінченка.