Колишнє Київське художнє училище

 Ще 1875 року художник Микола Іванович Мурашко заснував першу в Києві художню Рисувальну школу, яку почав фінансово підтримувати цукрозаводчик та меценат Іван Николович Терещенко. Школа відіграла надзвичайну роль у мистецькому розвитку Києва, надавши путівку в життя багатьом відомим художникам. Проте на двадцять п'ятому році існування школи Терещенко з Мурашком не знайшли спільної мови: меценат наполягав на розвитку прикладного (художньо-промислового) навчання, а засновник відстоював пріоритет чистого мистецтва. Зрештою Терещенко припинив фінансування закладу.

Микола Мурашко

 Естафету Рисувальної школи підхопило Київське художнє училище. Спочатку це були тимчасові Класи живопису, малювання та креслення, які у січні 1901 року відкрилися на Софійській вулиці. Засновниками Класів стали викладачі Рисувальної школи — художники Микола Пимоненко, Володимир Менк, Іван Селезньов та інші; дехто з них самі навчалися у школі Мурашко. Завідував Класами архітектор Володимир Ніколаєв, він же очолив і училище, створене на їх основі восени того ж 1901 року. З 1902 року училище винаймало верхні поверхи новозбудованого будинку, що належав Михайлові Ріхерту, власнику знаменитого пивзаводу на Кирилівській вулиці.

Володимир Ніколаєв

 На малярському відділенні училища викладали, крім вже згаданих, видатні живописці Фотій Красицький, Григорій Дядченко, Федір Кричевський, Олександр Мурашко — племінник засновника; на скульптурному — відомі київські митці Федір Балавенський та Еліо Саля; на архітектурному — сам Ніколаєв та його син Іпполит, Едуард-Фердинанд Брадтман, Валеріан Риков, а також Василь Листовничий — прототип відомого персонажа "Білої гвардії", несправедливо зганьблений Булгаковим. Навчалися в закладі ті самі хлопці й дівчата, що й в Мурашка, але за програмою петербурзької Академії мистецтв, до якої мали право вступати по закінченні училища. Менш амбітні учні задовольнялися дипломом вчителя малювання. Проте як ті, так і інші, продовжуючи мистецьку кар'єру, робили значний внесок в українську радянську культуру — скульптор (та кінорежисер) Іван Кавалерідзе, плідний майстер станкового живопису Матвій Донцов, театральний художник-авангардист Анатолій Петрицький та інші.

Петербурзька імператорська Академія мистецтв

 Всесвітня відомість чекала на ще одного вихованця училища — Олександра Архипенка. Саме під час навчання тут він влаштував першу виставку своїх скульптурних робіт, серед яких була постать Мислителя, пофарбована у червоний колір. На квитки для відвідувачів-робітників та селян діяла знижка. Через це виставку ледь не закрив поліцейський наглядач, який запідозрив автора у злодійському співчутті пролетаріату, а у червоному Мислителі побачив символ революційної думки. До речі, Архипенко дійсно брав участь у революційних подіях 1905 року. Він приєднався до групи бунтівних студентів, що змусили тимчасово піти з посади директора Ніколаєва, запросили нового керівника, Сергія Світославського, і встановили у закладі "демократію", яка без фінансових надходжень ззовні протрималася лише два тижні. Втім, карного переслідування не було, і Архипенко, виключений з училища разом з іншими бунтівниками, просто перейшов до приватної студії Світославського.

Олександр Архипенко

 У 1917–1918 роках училище ділило приміщення з Другою українською гімназією імені Кирило-Мефодіївського братства (семеро її учнів загинули під Крутами). 1920 року, наче виконуючи давнє побажання Івана Терещенка, училище перепрофілювали на Художньо-промислову школу, яка незабаром виїхала з будинку. Деякий час тут перебував новостворений Художній інститут, який теж швидко переїхав; згодом — окремі підрозділи Інженерно-меліоративного інституту.

Педагогічне училище ім. Крупської. Початок 1960-х років

 З 1963 року будівлю зайняло міське педагогічне училище № 1 (більш відоме як училище імені Крупської), у 1990-ті роки перейменоване на коледж. 2007 року воно разом з іншими муніципальними педагогічними закладами Києва влилося до Київського педагогічного університету імені Бориса Грінченка.