Крупицький монастир

Батуринський Крупицький монастир–православний монастир на берегах р. Сейм, відомий з поч. XVII століття. Монастир тісно пов'язаний з історією козацтва. Низка козацької старшини опікувалася обителлю та жертвувала на неї кошти, села, млини, ліси, гаї, озера. Річка Сейм оточує монастир з трьох сторін: східної, південної і західної. З північної сторони монастир межує з лісом. Ледь не щовесни р. Сейм затоплює навколишні землі і на декілька місяців перерізує сухопутне сполучення обителі з навколишніми населеними пунктами. Перші достеменні згадки про діяльність Крупицького Батуринського монастиря зустрічаються у 1636 р. на сторінках офіційної «бумаги» Канцлера Речі Посполитої Оссолінського. Головним храмом обителі є Свято-Миколаївський собор, що був освячений у 1680 році.

У 1922 р. монастир був закритий радянською владою, а монахи розігнані. Пізніше в стінах монастиря був відкритий клуб. Втім, після вбивства там дівчинки, заклад було закрито, а монастир перетворено на зерносховище. В роки Другої світової війни монастир займали німецькі війська, які використовували дзвіницю монастиря для обстрілу довколишньої території. Після війни на території монастиря було організовано колгосп та школу. У 1999 р. Батуринський Крупицький монастир було передано Українській Православній Церкві.

 

А хотіли б Ви дізнатися:

- Чому монастир називається Крупицьким?

- Що входило до володінь монастиря у XVIII ст.?

- Які документи зберігалися в бібліотеці і архіві монастиря в XVIII ст.?

- Яким є життя сьогоднішнього Батуринського Крупицького монастиря?

- Чим відомі «іменні цеглинки» Батуринського Крупицького монастиря?

Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Згідно легенди, одного разу до меж Батурина дійшла татарська орда, що вогнем і мечем стирала все з лиця землі. Молодь силою забиралася в ясир. Слух про рух татарського війська Україною нісся швидше ніж прудкі кримські коні. З наближенням ворога мешканці довколишніх сіл сховалися на території монастиря, вірячи, що р. Сейм і Бог їх врятують. Татари взяли монастир в облогу, але захопити його не наважились. В монастирі почався голод. І тут сталося диво. З неба почала падати поживна крупа. Голод був подоланий, а ворог відступив. Саме після дива з порятунком від голоду, монастир почав називатися Крупицьким.

 У 1767 р. архімандрит обителі Варсонофій повідомляв, що дивовижні крупини зберігалися в монастирі ще за часів гетьмана Івана Мазепи. Куди вони ділись далі невідомо. Вочевидь, вони зникли під час навали московського війська князя Олександра Меншикова, що у листопаді 1708 р. перетворили Батурин і довколишні землі на криваве болото з людських тіл та попелу. Відомо, що князь відправив окремий загін для грабунку монастиря. У ході так званого обшуку росіяни зруйнували дзвіницю, настоятельські і братські келії, гостинний двір. Колишнього ректора Київського колегіуму, а за квітня 1694 р. настоятеля Крупицького Батуринського монастиря Гедеона Одорського за підтримку оборонців росіяни вислали на Соловки.

 Що входило до володінь монастиря у XVIII ст.?

 У кінці XVIII ст. Батуринський Крупицький монастир був одним з найбагатших в межах столичного Ніжинського козацького полку. До володінь монастиря відносилося 10 сіл і 1 містечко. Так, у містечку Хмілове монахам належав палац з садом і хутором, 3 млина, дров’яний ліс, сінокіс на 535 кіп та 162 чверті оброблюваної землі. Також монастирю належала переправа через р. Сейм неподалік Батурина. Всі володіння монастиря були щедрими дарунками гетьманів починаючи з Б. Хмельницького.

 Які документи зберігалися в бібліотеці і архіві монастиря в XVIII ст.?

 У XVIII ст. в бібліотеці монастиря зберігалися книги польською та латинською мовами. Сьогодні більшість з них втрачені. З найдавніших стародруків до нашого часу дійшли: Біблія (видана у м. Острог, 1581 р.), Шестиднів Василя (Острог, 1594 р.), Апостол (Київ, 1639 р.), Октоїх (Львів 1644 р.), Требник Петра Могили (Київ, 1646 р.), Тріодь пістна  (Київ, 1648 р.) та інші. Архів Батуринського Крупицького монастиря може похвалитися наступними документами: Привілей канцлера Оссолінського 1636 р., Грамота московського царя Олексія Михайловича 1650 р., універсали гетьманів Б. Хмельницького, Ю. Хмельницького та І. Мазепи.

 Яким є життя сьогоднішнього Батуринського Крупицького монастиря?

 ХХІ століття внесло свої зміни в життя обителі. Монастир розташований у неймовірному місці. Чисте повітря і вода вражають всіх приїжджих, особливо гостей з міста. Лише птахи порушують абсолютну тишу та спокій. В навколишньому лісі достатньо звірів, яких неможливо побачити в інших місцях. В тому ж лісі монахи збирають гриби, горіхи, щавель, малину, суницю, ожину і, навіть, петрушку. Все зібране бережно перероблюється і зберігається в вигляді варення, компотів, сушених грибів тощо. Маленька ферма на території монастиря забезпечує його мешканців молоком, сиром та сметаною. Натомість, курячі яйця йдуть на продаж. Кожен, хто приходить до святої обителі, отримує тут відповіді на свої питання та можливість зцілення.

 Чим відомі «іменні цеглинки» Батуринського Крупицького монастиря?

 З благословення митрополита Чернігівського і Ніжинського Антонія у монастирі виготовляють «іменні цеглинки». За людину, яка придбає таку цеглинку, щодень будуть молитися як за будівничого монастиря. Така молитва житиме століттями. А придбані цеглинки, закладені в металеві капсули, замуровуються в фундамент і стіни храму св. Миколи.

...
Ніякого спаму

Знайти житло подобово

Крупицький монастир у Батурині

Що ви знаєте про Батурин? Напевно, кожен, ще зі шкільних часів, пам'ятає той факт, що це місце було так званою резиденцією гетьманів. Зараз цей населений пункт (до речі, невеликий) приваблює тисячі туристів. Це дивно, але майже весь рік сюди приїжджають цілі автобуси з людьми, котрих цікавить історія та культура країни. І Батурин – невід'ємна складова нашого минулого, що дуже вплинула на теперішнє.

Батурин: від древності до сучасності

Часто сучасній людині дуже важко пірнати в минуле. Все, що далі двох-трьох століть, навіть в голову не вміщається. І той факт, що історія Батурина почалася ще з епохи неоліту, мало кому про щось каже. Якщо ви приїдете сюди, вам неодмінно розкажуть і про те, що активне заселення цієї місцевості продовжувалось. Існують археологічні знахідки, що підтверджують факт існування тут життя ще з епохи бронзу й скіфського періоду. У період ІХ-ХІІІ століть тут було давньоруське городище, а 1575 рік став для цього місця переломним. Умовно кажучи, прийшов сюди певний Іштван Баторі (він же польський король, на честь якого назвали населений пункт), і з цього моменту, можна вважати, почалася історія міста. Практично через 140 років сюди прийшов відомий нам усім Мазепа – історична особа, чиє об'єднання з Карлом ХІІ стало фатальним. Саме в той період все, що було зведено раніше, зруйнували.

Що стосується самого монастиря, є інформація, що зведений він був ще в період Київської русі. Тоді це був суто чоловічий монастир. І на його долю припало немало подій. Відновлений після (практично повного) руйнування в ХІІІ столітті, лише на початку ХVІІ ст. його відновили. Але найпривабливіше – це хрестоподібний п'ятиглавий дев'ятичастний Свято-Миколаївський собор, побудований на кошти генерального судді Івана Михайловича Домонтовича. Головна цінність – чудотворна ікона, основна святиня іконостасу. Собор був оточений валами, його захопили в обійми башти й дерев'яні стіни, фортеця… Все для того, щоб, незважаючи на будь-які обставини, будівля вціліла. Втім, повернемося знову до Мазепи, котрий перейшов на бік швецького короля Карла ХІІ. Ось вже чиї війська взагалі не знехтували святинею та зруйнували всі притулки для паломників, келії й дзвіницю.

Так і простояла вся ця священна краса до початку ХІХ століття, поки не настав черговий етап відновлення. Реанімували дзвіницю, трапезну зі Спасо-Преображенською церквою. До речі, дзвіниці не пощастило, оскільки незадовго після того, як її відновили, виникла потреба в перебудові. І все було б добре, якби не пожежа 1846 року, внаслідок якої монастир знову постраждав. Кожен історичний етап не міг пройти безслідно на цій споруді: то її закривали, то вона отримала пошкодження в період Великої вітчизняної війни, то її просто розібрали. Відновлення та руйнування, потім знову відновлення… Загалом, чи збереглась ця споруда в сучасності в такому ж вигляді, у якому була задумана? Про це ви дізнаєтеся, знаходячись безпосередньо поруч із нею. Зараз перед увагою мандрівників постане Спасо-Преображенська церква, трапезна, дзвіниця, залишки стіни й будинок настоятеля. Також варто згадати, що при монастирі була й бібліотека. Книжки, які вдалося врятувати в історичному континуумі, були надіслані до Софійського собору, що знаходиться в столиці. Кажучи про цей монастир, хочеться згадати й про те, що це місце пам'ятає таких великих діячів, як Димитрій Ростовський та Іван Минура. Грудень 1999 року ознаменувався повним відновленням цього монастиря та його відкриттям як жіночого.

Релігійна складова Крупицького монастиря в Батурині

Заснування цього монастиря має досить цікаву історію, пов'язану з появою в лісі ікони святителя Миколая. Відбулося це задовго до татаро-монгольського іга. Якщо вірити легенді, то було справжнє знамення, після якого й звели церкву. Як заведено, біля храму почали організовуватися поселення людей. Це були ті, хто вірив, хто бажав жити благочестиво, хто прагнув зберігатися свій зв'язок з чимось сакральним. Пізніше тут з'явився сам монастир. Тільки мало хто знає, що місце, де зараз він знаходиться, ще до ХV століття було іншим: його сюди просто перенесли. Звісно, разом з монастирем переїхала й священна ікона святого Миколая Чудотворця. Хоча, знову ж таки, є інформація, що вночі ікона сама «йшла» на минуле місце монастиря, до тієї самої древньої дерев'яної церкви, а після – поверталася назад.

Ще один цікавий факт пов'язаний з тим, що цю церкву часто називали «церквою в скиту». Річ у тому, що курган, де час від часу з'являвся чудотворний образ святителя Миколая, знаходиться саме в північно-східному куті скиту. І от, коли настав період нападу монголо-татар, це місце стало притулком для всіх, хто хотів урятуватися, тут були люди, що переживали біль і голод. І їм з хмар падали крупи, їм була послана Небесна допомога (вона ж манна небесна). Тепер ви вловлюєте зв'язок і розумієте, чому монастир назвали Крупицьким? Якщо вірити напрестольному Євангелію, написаному святителем Димитрієм Ростовським, то частина цієї крупи зберігалася аж до ХVІІІ століття. Тільки от з часом, коли Батурин було зруйновано, все зникло.

Пізніше настав період настоятельства Димитрія Савича Туптала, який з особливою любов'ю ставився до цього усамітненого, дуже «намоленого», духовного місця. Тут же він побудував келію, у якій було всього три кімнати, де він творив і писав.

Закриття Батуринського Крупицького монастиря в 1922 році було пов'язане з приходом до влади більшовиків. Братія була розігнана, а от все, що могло бути вкрадено, зруйновано й розорено, звичайно, цілим не залишилось. Постраждало досить багате й велике господарство, зруйнували сам храм, бібліотеку, корпуси… Про безглузду жорстокість усього цього процесу навіть казати не варто, оскільки логічного пояснення варварському ставленню до таких священних місць просто немає.

Миколо-Крупицький жіночий монастир Батурина в сучасності

Повернення монастиря до Чернігівської єпархії відбулося в 1999 році, і в цей же період на відновлення обителі були відправлені священнослужителі. Перед ними постала сумна картина запустіння, і незважаючи на те, що до суворої зими й снігу залишалося дуже мало часу, всі усвідомлювали, що потрібно щось робити й, бажано, якнайскоріше. Приблизно через рік цій обителі повернули статус монастиря, який назвали Батуринським Крупицьким Миколаївським жіночим монастирем. Сьогодні тут красується будинкова церква. Але, знаєте, що в усій цій історії найцікавіше? Те, що, незважаючи на всі обставини, чудотворний образ святителя Миколая чудово зберігся. Кажуть, що навіть при пожежах він якимось неймовірним чином не пошкоджувався. Звичайно, знаходилась ця ікона вже не в церкві, але випадково вона знайшлася в жінки, що зберігала священні реліквії з усіх зруйнованих церков. У храм Воскресіння Хрестового, що в Батурині, ікону святителя переніс (можна сказати, повернув) отець Іона. Звісно, образ потребував реставрації, і цей процес зайняв практично два роки. Ну а пізніше, після урочистості відновлення, ця ікона почала своє паломництво по святих місцях.

Була ця ікона і в Преображенському соборі в Чернігові. Тут неодноразово казали про те, що образ Миколая зцілював навіть від важких, затяжних хвороб. До цього образу зверталися за зціленням різних недуг – від сліпоти до раку. Помолившись святителю Миколаю, багато хто відчував не просто покращення стану здоров'я, а й повне одужання. І навіть всупереч всім медичним ноу-хау, люди не перестають вірити в цей чудотворний образ, а, як кажуть, по силі й воздається. Батуринська ікона «подорожує» по всій країні й не тільки. Вона бачила десятки чудесних зцілень, від деяких аж сльози на очі навертаються. І не даремно це одна з головних пам'яток самого Крупицького монастиря й Батурина загалом.

З okTV цікавіше! Подорожуйте так, як вам хочеться!

Якщо ви не живете в Батурині, але вам дуже хочеться побувати в цьому місці, є декілька варіантів це зробити. Перш за все, можете звернутися до якихось компаній, що організовують сюди тури. Але є одне доволі велике «але». Вам такий варіант підійде виключно в тому випадку, якщо ви маєте достатню кількість часу, якщо вас не бентежить, що доведеться підлаштовуватися під якісь розклади, під готові програми маршрутів (які вам, до речі, можуть бути не дуже цікавими), під настрій групи (в якій будуть абсолютно незнайомі вам люди). Якщо такий варіант підходить, окей ;) Можете навіть не читати далі. Але якщо ви хочете ні від кого не залежати, вам точно сподобається те, що написано нижче.

Команда okTV створила аудіогід, завдяки якому подорожі по Україні переходять на принципово новий рівень. Тепер вам взагалі не потрібно думати про те, як, куди і за якою програмою ви можете їхати. Планувати своє дозвілля можна так, як самі того бажаєте. І якщо ви вже вирішили розпочати своє знайомство з Україною саме з Батурина (що, до речі, чудовий вибір), то монастир навряд чи обійдете стороною. Будьмо відвертими, не так вже й багато пам'яток в цьому населеному пункті, щоби щось пропустити. Скажемо так: Батурин – це одна велика пам'ятка. Отже, щоб отримати максимум задоволення від своєї поїздки, обов'язково завантажте на будь-який свій ґаджет, який візьмете з собою в дорогу, доступні нижче аудіострічки. Тут є безкоштовна версія, з короткою й місткою інформацією про пам'ятки, а також платна, у якій ми об'єднали не тільки історичні факти, але й фотографії. Їх ви зможете переглядати в хронологічному порядку, стоячи прямо біля пам'ятки, про яку слухаєте. Тільки телефон (планшет) і навушники – ось, що вам потрібно, щоб отримати максимум користі від своєї поїздки. Буде цікаво й пізнавально. Це вже ми гарантуємо.

Крупицький монастир у Батурині